Browsing by Author "Svyrydenko, O."

Now showing 1 - 11 of 11

«Cкотский бунт. Письмо малороссийского помещика к своему петербургскому приятелю» М. Костомарова як літературна містифікація
(Домбровська Я. М., 2019) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті йдеться про містифікацію як різновид літературної гри в українській романтичній традиції. Зазначається, що саме гра створювала умови для дистанціонування від недосконалого світу, а ігрова поведінка давала можливість зберегти себе в умовах жорсткої цензури й постійних політичних репресивних заходів. У контексті теорії літературної гри аналізується нарис «Скотский бунт. Письмо малороссийского помещика к своему петербургскому приятелю» М.Костомарова. In the article, it is referred to mystification as a type of literary game in Ukrainian romantic tradition. The author mentions that Ukrainian Romantic Period is marked with the emergence of a great number of writerly mystifications, pseudonyms, masks and codes. The artists-romanticists’ game behavior also brought about a special attitude to the letter, which was often used for purposes other than intended. Therefore, while at first sight it was an unremarkable, «marginal» form, it often contained significant ideas. Game views on the world, peculiar to Romantic Period, also marked romantic epistolary works and it manifested in the emergence of the original letters-mystifications, whose authors presented themselves to the public wearing masks and often declaring spiteful and even inappropriate ideas. The author points out that it was the game that opened the way to the distancing from the imperfect world. The game behavior made it possible to save yourself in the conditions of strict censorship and continuous political punitive measures. M. Kostomarov’s essay «The Farm Animals’ Revolt. Little Russian Landlord’s Letter to his St. Petersburg’s Friend» is analysed in the scope of the literary game theory. The author proves that this mystification played a conspiratorial role. M.Kostomarov realized that his phantasmagoria was critical and disrupting. That is why he referred to its author as I.Bohucharov (this was one of M.Kostomarov’s pseudonyms). In the paper, it is mentioned that in the essay the author presented severe criticism of the nihilistic, authoritarian and inhuman tendencies of the Russian revolutionary movement taking place in 1870s. Using the allegorical images of social «animals», the author showed an inevitable degradation of those days’ revolutionary practice and government administration, because they ignored mental, ethical and humanistic rules of people’s life.
Доромантична епістолярна традиція та її вплив на романтичну епістолярну практику
(Домбровська Я. М., 2018) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті зазначається, що становлення української романтичної епістолярної традиції відбувалося як під дією новочасних західноєвропейських віянь, які стосувалися епістолярної творчості й потрапляли в Україну здебільшого через Польщу, так і під впливом тих усталених звичаїв, що мали місце в національній епістолярній спадщині попередніх епох. Простежується процес успадкування адресантами- романтиками тих традицій відкритого листування, епістолярної публіцистики, дружнього листування, використання епістолярної форми для викладу наукових ідей, які існували в попередні періоди розвитку національного письменства. The article states that the formation of the Ukrainian romantic epistolary tradition took place under the influence of the modern West European trends, which concerned epistolary creativity and fell into Ukraine mainly through Poland, and under the influence of the established customs that took place in the national epistolary heritage of previous epochs. It is about the fact that the sources of the Ukrainian epistolary tradition date back to the time of Kievan Rus. Deeply rooted in ancient and Byzantine experience, this tradition in the medieval period has developed in a nationally specific historical, socio-political, cultural conditions. These conditions imprinted on its formation and specificity of functioning. The article argues that the authors of the letters of the Middle Ages, as well as the Baroque period, laid down in the Ukrainian epistolary work the traditions of epistolary journalism and open correspondence, which would be developed in the era of romanticism, and in subsequent periods of development of national writing. The commonality and difference between the use of the genre of the message by the representatives of ancient literature and M.Hohol, as well as the common and different in the traditions of friendly correspondence laid down by H.Skovoroda, and those practiced by Ukrainian romanticists, were traced. The traditions of using the epistolary form for the presentation of scientific ideas that existed at different periods of the development of national writing have been analyzed. The influence of the low baroque traditions on the formation of the burlesque manner of correspondence has been revealed. It is proved that the Ukrainian epistolary romantic tradition was formed in the struggle not with the classical manner of correspondence, but with the Burlesque epistolary tradition.
Західноєвропейська епістолярна публіцистика кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. та її роль у становленні романтизму
(Домбровська Я. М., 2020) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті зазначається, що поява романтизму супроводжувалася надзвичайно «бурхливим самоутвердженням» (Н.Копистянська), що не могло не позначитися на жанровій системі цього літературного напряму. Як наслідок, у добу романтизму суттєвого розвитку набуває публіцистика. Зброєю у боротьбі поміж класиками і романтики нерідко ставали листи, зумисне опубліковані на сторінках тогочасної періодики. Така зброя була надзвичайно оперативною у полеміці між класиками і романтиками, масовою, високоточною і вбивчою, якщо взяти до уваги вільний (фактично – уседозволяючий) жанр листа. Із полемічною метою жанр листа використовували Г.Клейст, Г.Гейне, А. де Віньї, А.Мандзоні. Romanticism appearance was accompanied by extraordinarily «stormy self-affirmation» (as N. Kopystianska), that could not affect genre system of this literary direction. As a result, in time of Romanticism in Europe general substantial development of publicism could be seen, in particular epistolary publicism. Letters that were often intentionally published on the pages of the periodicals and therefore addressed to a wide, target audience became a kind of weapons in the struggle among the classics and the Romanticism. Such methods were extremely operative in the controversy among the classics and the romantics, they were mass, high-precision and murderous, taking the expediency of romantic irony and free (in fact, permissive) genre of writing into consideration. Among the epistolary journalism of the Romantics we can find open letters addressed to the real addressee, but there were also letters in which the addressee and the addressee were absolutely conventional. At the same time the authors tried to use a variety of hoaxes. As a result they created a wide variety of fiction letters, which entirely cooperated with the romantic theory. For example G. Kleist used the genre of letter with polemical purpose. In his «Letter of Young Poet to Young Artist», he opposed the old classicist school in an accessible way opposes and substantiates romantic principles of absolute freedom of creativity personality, which should prevail in art. In «Letter of Young Poet to Young Artist» G. Kleist opposes the classic principle of imitation. The German Romantic writer H. Heine repeatedly referred to the letter genre, in particular in his letters «About the French Stage» he sought to present his vision of the French theater art, and at the same time, his views of romantic art. The use of the epistle characterizes creative work of the French romantic A. de Vigny, who began the struggle for a new (romantic) drama in the late 20-ies of the XIX century. It is said in «The Letter to the Lord ***. About the opening night that took place on October 29, 1829, and about the dramatic system». Working on the theoretical substantiation of Romanticism, Italian romantic D. Bershe also addressed the form of the letter in his work («The Half Serious Letter from Slatoust to Son»). The Italian writer A. Mandzoni joined this discussion and took Romantics side in his «Letter to Mr. SH. about the time unity and place».
Категорія імені та її міфологічне значення в художніх текстах Е. Т. А. Гофмана й О. Стороженка
(Лукашевич О. М., 2013) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті проаналізовано творчий доробок українського романтика О. Стороженка у діалозі з прозовою спадщиною німецького романтика Е. Т. А. Гофмана. Основна увага звертається на дослідження функцій художньої антропоніміки, представленої у прозовій спадщині цих романтиків. Досліджено місце міфологеми імені в структурі міфосвіту обох митців. Доведено, що антропонімічні одиниці у творах романтиків служать засобами розкриття ідейного задуму й естетичних настанов авторів. The article analyzes the creative achievement of the Ukrainian novelist O. Storozhenko t, comparing and contrasting it with the prose heritage of German novelist E. T. A. Hoffmann. Special attention is paid to the investigations of the functions of anthroponimics which are introduced in the prose legacy of these romantics. It explores the place of the mythologeme of name in the mythica: world of both writers. It is proved that the anthroponimic units in the works of the romantics are the means of discovering the ideological and aesthetic guidelines of the authors.
«Котляревщина» як бурлескна практика та її елементи в епістолярній романтичній манері
(Домбровська Я. М., 2020) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті аналізується романтична епістолярна традиція. Зазначається, що становлення української романтичної епістолярної традиції відбувалося як під дією західноєвропейських віянь, які потрапляли в Україну здебільшого через Польщу, так і під впливом тих усталених звичаїв, що мали місце в національній епістолярній спадщині попередніх епох. Епістолярна романтична манера в Україні формувалася у взаємодії з бароковою та в певному протистоянні з бурлескною традицією листування. Утім, про безпосередню боротьбу українських романтиків з останньою говорити не доводиться, оскільки бурлеск сприймався й тлумачився ними як етнокультурне утворення. The author analyzes the romantic epistolary tradition. It is noted that the formation of the Ukrainian romantic epistolary tradition took place both under the influence of modern Western European trends that came to Ukraine mainly through Poland, and under the influence of those established customs that took place in the national epistolary heritage of earlier epochs. It is proved that representatives of romanticism, realizing the importance of the national tradition in its various manifestations, started studying and publishing ancient epistolary monuments, which often became models for them in the process of epistolary creativity. The article notes that in Europe as a whole, the romantic manner of correspondence was formed in opposition to the classicist, and partly - to sentimentalist epistolary manners. However, in Ukraine, where classicism, as well as sentimentalism (with a few exceptions), did not realize their full potential and scale, the situation was different. The epistolary romantic manner in Ukraine was formed in interaction with the baroque and in some opposition to the burlesque tradition of correspondence. However, the direct struggle of Ukrainian romantics with the latter cannot be said, since burlesque was perceived and interpreted as an ethno-cultural entity, the presence of which allowed to establish the cultural identity and identity of the Ukrainian nation. Therefore, not only the sentimentalist and creator of burlesque-realistic prose, contemporary of romanticism of H. Kvitka- Osnovianenko, but also some letters of romance, including some letters to T. Shevchenko or O. Bodiansky, written by P. Kulish, were sustained, an outspoken opponent of the so-called “kotliarevshchyna”. A familiar and humorous manner was characteristic of T. Shevchenko’s early correspondence. In particular, the letters of T. Shevchenko to Ya. Kukharenko are mentioned.
Лист у площині романтичної теорії поліжанровості
(Домбровська Я. М., 2018) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті констатується, що в добу романтизму лист потрапляє у поле зору романтиків як у процесі практичних пошуків нових форм письма, так і в ході теоретичної рефлексії. Зокрема, питання про епістолу постає тоді, коли обґрунтовується теорія поліжанровості, авторами якої виступили романтики. Доведено, що, відкидаючи нормативну теорію літературних жанрів, представники романтизму вдавалися до різноманітних жанрових експериментів, надаючи перевагу жанровим сумішам. Усе це призводило до актуалізації листа, який за своїми жанровими ознаками відповідав романтичній настанові на фрагментарність письма, а також зорієнтованості на відтворення духовної грані світу. In the paper, «letter» as a genre is studied in connection with romantic theory of multigenre. The author states that during Romantic period letter comes to romanticists’ attention both as a part of practical search for new writing forms and in the course of theoretical reflection. In particular, the epistle was referred to when explaining the theory of multigenre, which was presented by romanticists. It is mentioned that romanticists dismissed standard theory of literary genres. They did not take conventional examples for models, as much as they experimented and preferred genre fusion. Romanticists’ genre liberties and experiments were based on the dismissing of classic requirement for «genre purity». Romanticists rejected all the rules and genre regulations; they practiced diffusion and genre blending. Romantic experimenting with genres could be originated from the introduction and practical application of romantic irony principle, which was based on J.G. Fichte’s subjective idealist philosophy. Apart from genre blending, romanticists proclaimed another requirement for the form, it had to be natural and in the spirit, the category of which was absolutized. All of this led to the significance of «letter», which according to its genre characteristics was appropriate to romantic directive for fragmentarity of writing, and to romanticists’ aiming at the reflection of world spiritual dimension. Within the framework of romantic theories epistolary form was extremely appropriate to romanticism with its worship of human individuality, its attention to person’s inner world, its directive for confessing and individual experience perception. Epistolary form was highly suitable for such variety of novelistic genre, created by romanticists, as an artist’s novel peculiar to German romantic literature, and a confessing novel mainly common in French romantic literature. Epistolary forms and genre fusion in Ukrainian literature are represented by Ye. Hrebinka’s novels and novelets.
«Письма о Киеве» М. Максимовича в контексті романтичної епістолярної традиції
(Домбровська Я. М., 2017) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті в контексті романтичної епістолярної традиції проаналізовано епістолярний цикл М. Максимовича «Письма о Киеве». Зазначається, що поява циклу та його специфіка були зумовлені романтичними теоріями й концепціями. Мовиться про романтичне трактування листа як духовного феномену та проголошений романтикамикульт геніальної особистості. Доведено, що «Письма о Киеве» це зразок властиво романтичної жанрової суміші, створеної за законами романтичної поетики. Ідеться про фрагментарну композицію, ліричне начало, психологізм, алюзію як засіб вираження авторської інтенції в романтичній епістолі. In the article, an epistolary cycle «Letters about Kiev» by M. Maksymovych was analyzed as part of romantic epistolary tradition. It is mentioned that theemergence and unique features of the cycle weredetermined by romantic theories and conceptions. The article refers to the romantic interpretation of a letter as a spiritual phenomenon and the genius cult proclaimed by romanticists. In romanticists perception, archbishop, Innokentii (Borysov) was a genius. This fact motivated M. Maksymovych to address his correspondence. The article describes the specific character of romantic publishing used by Maksymovych as a romanticist. He had a scientific approach to letters and correspondence, and could not take liberties with the epistle text. M. Maksymovych s views on epistolary style are analyzed as well. The author mentions that in M. Maksymovych s perception, a letter is an artistic phenomenon, a literary genre closely related to certain literature period. At the same time, a letter is a source of biographical details, data for sender s spiritual biography. «Letters about Kiev» allow us not only to form an opinion about unique features of romantic epistolary theory and scientific publication practice, but also about romantic letters poetics according to which this epistolary cycle and each letter in it were created. It was proved that «Letters about Kiev» is romantic genre fusion written in agreement with romantic poetics. Each epistle from «Letters about Kiev» includes Kyiv descriptions, various author s remarks concerning these descriptions, quotes taken from different scientists works, V. Zhukovskyi s and M. Maksymovych s poetic fragments, Innokentii s (Borysov) letters to M. Maksymovych and M. Hohol excerpts. By publishing Innokentii's (Borysov) letters excerpts in «Letters about Kiev» the romanticist created an original genre fusion, so called letter in letter. Such liberties with letter structure were standardized by romantic theory. Not to mention that in such a way M. Maksymovych could react immediately to his readers interests. Romantic features of «Letters about Kiev» poetics include also lyric nature, psychologism, allusion and ironic views manifested by the author.
Світове дерево як міфоідеологема у літературі українського романтизму
(Лукашевич О. М., 2013) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті аналізується романтична концепція міфотворчості, представлена, зокрема, художнім доробком А. Метлинського, Т.Шевченка та О. Стороженка. Доводиться, що в мистецькій творчості українські романтики надають перевагу художньому винаходу за законами міфологізації. Зазначається, що, звертаючись до міфологічного мотиву світового дерева, романтики творчо модифікують його. Стверджується, що образ світового дерева у художній традиції А. Метлинського, Т. Шевченка й О. Стороженка розростається до рівня міфоідеологеми, яка фіксує авторське бачення історичної вертикалі українства. The article analyzes the concept of mythmaking which is represented by artistic legacy of A.Metlynsky, T. Shevchenko and O. Storozhenko. It proves that in the artistic creativity Ukrainian romanticists prefer artistic invention under the laws of mythology. Analyzes the motive of theWorld Tree which is creatively modifying in the novels of romantics, growing to the level of myth ideologem, retaining authors’ imaginations about historical vertical of Ukrainian nation.
Специфіка втілення мотиву кохання в романах А. де Мюссе "Сповідь сина століття" та Жорж Санд "Вона і він"
(Лукашевич О. М., 2014) Свириденко, О. М.; Мазоха, Г. С.; Svyrydenko, O.; Mazokha, H.
У статті з позицій гендерної критики проаналізовано романи Жорж Санд «Вона і він» й А. де Мюссе «Сповідь сина століття». Доведено, що роман Жорж Санд «Вона і він» ґрунтується на суто жіночій інтерпретації мотивів кохання, яка зрідка межує з чоловічим трактуванням цих мотивів. Наголошується на тому, що роман А. де Мюссе «Сповідь сина століття» поєднує риси чоловічого і жіночого письма, але домінують у ньому чоловічі, раціоналістичні, логічні підходи до вирішення складних проблем. From the view of gender criticism, the article analyzes novels by George Sand («She and He»), A.de Musset («The Confession of a Child of the Century»). It claims that the work by George Sand is based on a purely feminine interpretation of love motives that can rarely approach to masculine representation of these motives. The author emphasizes that de Musset’s novel «The Confession Child of the Century» comes to unite the features of masculine and feminine writing, while it is still dominated by a man’s rational and logical approaches to solving diffi cult issues of life.
Хозарський міф та його осмислення у прозі Олекси Стороженка
(Лукашевич О. М., 2014) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті аналізується міфоідеологема хозаризму, типова для давнього національного письменства та літератури ХІХ ст. Доведено, що в прозі О. Стороженка ця міфоідеологема набуває смислу ідейно- політичної зброї у змаганні з московською ідеєю Третього Риму. Звертаючись до хозарського міфу, романтик утверджував думку про те, що український народ є автохтонним, окремим від російського, а отже, Україна має право на самостійний розвиток. Своїм творчим доробком О. Стороженко актуалізує хозарську ідеологію, яка мала стати запорукою відродження українства. This article analyzes ideological studies of the Khazars’ myths, what is typical for old national literature and the literature of the nineteenth century. It is proved that in Oleksa Storozhenko’s prose this idea of the Khazars’ myths became an ideological and political weapon against a Moscow’s idea of the Third Rome. Appealing to the Khazars’ myth he affirmed the opinion that Ukrainian people are autochthonous, different from Russian people, therefore Ukraine has rights for independent development. Oleksa Storozhenko actualizes Khazars’ ideology, which could possibly become guarantee of the Ukrainian revival.
Іронічний пафос романтичного листа
(Домбровська Я. М., 2019) Свириденко, О. М.; Svyrydenko, O.
У статті аналізується іронічний пафос романтичного листа. Наголошується, що застосуванню адресантами-романтиками прийомів іронії сприяла теорія романтичної іронії, що була зумовлена сократівською іронією й розроблена представниками єнської школи романтизму. Для романтиків іронія була «проявом свободи духу» (М.Паласюк), що відповідало естетиці романтизму й, зокрема, романтичній настанові на абсолютну свободу творчості. При цьому українська традиція романтичної іронії мала ще й власні національні джерела розвитку. Йдеться про національну фольклорну сміхову культуру та про традиції українського низового бароко. The article is devoted to the analysis of Ukrainian Romantic epistolary poetry heritage. The study of the national Romantic epistolary heritage gives the ground to suggest that a Romantic letter was characterized by ironic pathos. The usage of irony approaches in an epistolary text by Romantic addressees was due to the theory of romantic irony that was inspired by Socrates’ irony and developed by representatives of Jena school of Romanticism. For romantics the irony was «manifestation of spirit freedom», «specific show of romantic objectivism» «subjective artist’s own creations». (М.Palasiuk), that was due to romanticism esthetic and especially to romantic order for creative freedom. With the help of romantic irony these artists tried to save human’s personality under the conditions of pressure to grade the conditions of social reality. The means of irony that lead to «the background» transfer and «Aesop’s speech» show that the romantics seemed to isolate themselves from reality assertive and that ironic passages were only creators’ phenomena who were trying to express boundlessness of his spiritual «I» fully. The article highlights the point that on the basis of Slavic literatures the romantic irony actually did not gained the popularity as the popularity of German and other western cultures. The reasons are in dependent, colonial status of the Slavic nations of that time that were made to appeal to national sources. Under those conditions the ironic intonations were displaced with more actual for that time national and liberation rhetoric and pathos of struggle for national rights. It is pointed out, that Ukrainian tradition of romantic irony had besides all-European also own national development sources. Here we talk about national folklore curiosity culture and about traditions of Ukrainian Baroque in the first line about burlesque and travesty in particular of epistolary literature of the 16 th – 18 th centuries, which characteristic was the ironic world’s attitude.