Browsing by Author "Mazokha, H."

Now showing 1 - 20 of 22

A paradigm of art in aesthetics and artistic practice of Vira Vovk (based on personal correspondence)
(Домбровська Я. М., 2017) Mazokha, H.; Мазоха, Г. С.
У статті проаналізовано естетичні погляди Віри Вовк на мистецтво крізь призму епістолярної спадщини. За допомогою біографічного методу виокремлено випадки особистих листовних діалогів письменниці з іншими майстрами художнього слова. Проаналізовано погляди Віри Вовк на проблеми розвитку мистецтва. Йдеться, у першу чергу, про полеміку та літературно-мистецькі теми, переклади з інших літератур тощо. Охарактеризовано професійні інтереси письменниці, її естетичні позиції, відстоювання власних принципів. Доводиться, що всі міркування Віри Вовк про соціальні проблеми, культуру, історію, філософію слугували фундаментом, опертям для рефлексій про мистецтво, про осмислення своєї ролі й місця в ньому. The article analyzes the aesthetic views of Vira Vovk on art through the prism of the epistolary heritage. With the help of biographical method, singled out cases of personal epistolary dialogs of the writer with other masters of artistic words. The views of Vira Vovk on the development of art are analyzed. This is, first of all, about polemics and literary and artistic themes, translations from other literatures, and others like that. Described the professional interests of the writer, her aesthetic position, defending her own principles. It is proved that all the arguments of Vira Vovk about social problems, culture, history, philosophy served as the foundation, for the support for reflections on art, for understanding their role and place in it. Literature studies of the last decades are marked by the search for new approaches to comprehending the spiritual heritage of mankind in general and of individual artists in particular-approaches that are not burdened with bias and ideology. One-sided analysis, judgments concerning the problems of art, dogmatism of the criteria and bias of the assessments are overcome. This is extremely helpful in getting acquainted with the private correspondence of the artistic word masters, which are an important part of the literary heritage of the writer, the most important source for the reception of the artist's artistic world. The latter constitute scientific interest not only as a material for studying a biography but also as an original factor that reflects the entire multiplicity of the spiritual life of the writer, the individual peculiarities of his thinking, the style of the creative personality, those or other artistic, cultural and social tendencies to which the artist is involved. In artistic practice, Vira Vovk develops the traditions of her predecessors, while introducing in writing the magnitude of global historical thinking, the energy of philosophical thought, and the high culture of verbal imagery. In her work, European culture and Ukrainian national tradition, knowledge of the achievements and constants of world literature and art are fruitfully and prominently combined. The feeling of this foundation is extremely important for the present Ukrainian artistic search, for the development of the latest wave of our culture. The literary heritage of Vira Vovk, despite the presence of a respectable number of studies of various backgrounds, requires an unclassified historical and literary reception, an objective definition of the essence of the specifics of their aesthetic and ideological beliefs. Taking into account the thesis that today's science corrects yesterday and tomorrow's-today, we consider it necessary to clarify, to concretize the views of Vira Vovk on the problems of art on the material of her own private correspondence.
Genre-style features of the writer’s memoir
(Домбровська Я. М., 2018) Mazokha, H.; Мазоха, Г. С.
У статті доведено, що епістолярій активно проникає в художню прозу, причому використовують його найрізноманітніше: від цитування документальних джерел до відтворення їх в авторській інтерпретації; часто письменники вводять у розповідну канву матеріали, стилізовані під документ. Та все ж найбільш поширеним на сьогоднішній день є використання у всій повноті документальних першоджерел, які здатні відтворити той чи інший етап у житті народу, донести до читача правду про певні історичні події. Окремі явища сьогодення, як і багато подій минулого, завжди дають змогу майстру художнього слова вживати яскраві форми, користуватися домислом – життя регламентує вибір форми відображення дійсності. Про певні явища нашого дня, як і про явища вчорашнього, набагато виразніше, ніж на сторінках художнього, белетризованого твору, можна розповісти, за допомогою фактів у спогадовій літературі. The article proves that the epistolary actively penetrates the artistic prose, and uses it most varied: from the citation of documentary sources to reproduction of them in the author’s interpretation; often writers introduce in the narrative channel materials stylized to the document. Yet the most widespread today is the full use of documentary sources that can reproduce this or that stage in the life of the people, to convey to the reader the truth about certain historical events. Separate phenomena of the present, as well as many events of the past, always allow the master of artistic words to use vivid forms, to use the idea - life regulates the choice of the form of reflection of reality. It is possible to tell about certain phenomena of our day, as well as of the events of yesterday, much more clearly than on the pages of the artistic, fictitious work, with the help of facts in the memoirs. Special periods of rising in the development of memoir literature are peculiar for such moments, when there is a necessity to mull over the important events of past and nowadays. Orientation on facts lets to see objectively some difficult, sometimes even controvertial notions in the condition of reappreciation the system of moral criteria, gives the opportunity to held that was unreacheable earlier. Literature, that is developing from the document, the fact, has the full list of qualities, that somehow coincide with the terms of rush life development – it brings inside itself a big power of the informational and recognitianal potential, it is characterized by special feature of psychological feature on the reader. Due to this, the researchers of the popularity of memoir literature are tend to explore it as a fully logical notion, which can mention some things, that are just appearing, that are in their dynamics. Trying to wide own opportunities, memoir literature turns in some laboratory, where the searching of new forms is gradually developing, which would coincide right, artistic analysis and depicted current proceccces. Memoir literature is known on literary science, as a litarery fact, which contains important and specific principles for the development the literature itself, features, facetes, aspect etc. Studying the memoir literature, spreading the limits of the «literary line», helps us to distinguish different and multifacete process of selfinfluence and swlfricheness of the literature as documentary, and also as an artistic.
Григорій Сковорода і Ж.-Ж. Руссо: філософсько-естетичні й культурні засади
(Лисенко М. М., 2019) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
Стаття присвячена компаративному аналізу філософсько-естетичних і культурних засад творчості українського і французького майстрів слова, розкриттю їхньої діяльності. Стверджується, що попри не в усьому ідентичні позиції обох філософів, вони усією своєю діяльністю підносили істинно гуманне, духовне начало в людині, доводячи, що кожна особистість відрізняється від інших за своєю внутрішньою природою. The article is devoted to the comparative analysis of the philosophical, aesthetic and cultural principles of the work of Ukrainian and French masters of the word, as well as the disclosure of their activities. It is argued that despite all the identical positions of the two philosophers, both of them put forward a truly human, spiritual principle in men, proving that each person is different from others in its intrinsic nature.
Драматургія О. Коломійця як реалізація світоглядних та естетичних позицій митця
(Домбровська Я. М., 2019) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті досліджується жанрова специфіка та проблематика драматургії О. Коломійця в контексті української літератури другої половини ХХ століття. На підставі ідейно-естетичних поглядів письменника реконструюється його творчість та здійснюється проблемно-тематичний зріз п’єс. Виявлено й проаналізовано загальні ознаки драматургії майстра слова, а також своєрідність останньої. Схарактеризовано авторську установку на зображення психології людини. Наголошується на тому, що вектор драматургії митця дедалі більше тяжіє до пошуку національної специфіки жанру традиційних для нашої культури тем та ідей. The literary process of the second half of the 20 th century. Represented by the creativity of many talented masters of the word, among which the figure is quite distinct figure of Oleksiy Kolomiiets – a significant and original playwright. His thinking is marked by expressive features of the romantic worldview and revealed new synergies of the genre and style of domestic drama, which increasingly (especially after the so-called “Khrushchev thaw”) tends to find a national identity that is traditional for our culture of themes and ideas. Therefore, much of what the life of Ukraine was filled with, the figurative embodiment of the artistic practice of the master of the word was found. The extraordinary comprehension of national and world literary tendencies was determined by the ideological, thematic and genre-thematic typology of drama of O. Kolomiiets. In addition, despite the declared commitment to official authority, his works are filled with a national core, the desire to renew the ethnic culture of Ukrainians, bringing it closer to the European model. The most recent literary discourses introduce readers to the outstanding figure of a talented, thoughtful, industrious, original the playwright, whose works were shown propensity to the theater intellectual, directed against household land tenure. In the context of the problems of the formation and development of Ukrainian drama, literary critics emphasize that O. Kolomiiets managed to grasp the most significant moments of his era, to concretise and individualize them with bright artistic images and situations. D. Vakulenko, a relative, draws attention to the fact that the awareness of the essence of life processes, interest in life problems, penetration into the social psychology of modern humans, defending high moral standards and civil status are the decisive signs of his plays.
Діалогізм як визначальна риса в жанровій структурі епістолярію Тараса Шевченка
(Чабаненко Ю. А., 2016) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті проаналізовано листування як цілісний текст, його поетику в аспекті діалогічного зіткнення з різними культурними кодами й системами. Розкривається орієнтування листів Т. Шевченка на безпосередній діалог із адресатом, наголошується на різних проявах адресації, зокрема при встановлені письмового контакту між двома індивідами, коли їхні стосунки бувають симетричними або асиметричними. Обґрунтовується думка, що кореспонденції письменника підпорядковуються не лише зовнішнім законам епістолярного жанру, а й внутрішнім, що створюють відповідну напругу й не дають можливості епістолярному тексту перетворитися в аморфну й безпредметну розповідь. Рух назустріч іншому, ремінісцентність творчої свідомості і вкоріненість у різних культурних кодах - у сі ці риси діалогічної особистості характеризують епістолярій Т. Шевченка. Доводиться, що листи митця подолали вузькість і замкнутість сфери приватного документа, перестали жити тільки своїм камерним життям, стали не тільки формою самопізнання та самовираження, а й освоєння дійсності. The article analyzes correspondence as an integral text, its poetics in the aspect of a dialogical collision with different cultural codes and systems. The orientation of the letters of T. Shevchenko to the direct dialogue with the addressee is revealed, and it is emphasized on various manifestations of addressing, in particular, when written contact is established between two individuals, when their relations are symmetrical or asymmetric. It is grounded that the correspondents of the writer are subject not only to the external laws of the epistolary genre, but also to the internal ones, which create the corresponding tension and do not allow the possibility of the epistolary text to become an amorphous and pointless narrative. Movement towards another, reminiscence of creative consciousness and rootedness in different cultural codes - in these features of the dialogic personality characterize the epistolary T. Shevchenko. It turns out that the artist's letters overcome the narrowness and closure of the scope of the private document, ceased to live only with their chamber life, became not only a form of self-knowledge and self-expression, but also the development of reality.
«Еліксир мого життя»: жанрово-тематичний поліфонізм листів О. де Бальзака
(Людмила, 2019) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті комплексно досліджено приватні кореспонденції Оноре де Бальзака до Е. Ганської. Проаналізовано тенденції і закономірності еволюції останніх. Обгрунтовано специфіку жанрово-тематичного поліфонізму листів майстра слова. Запропоновано нові інтерпретації кореспонденцій, які раніше не потрапляли в поле зору дослідників. In the article the private correspondence of Honore de Balzac to Ye. Hanska is thoroughly investigated. The tendencies and regularities of evolution of the latter are analyzed. The specificity of genre-thematic polyphony of letters of the word master is substantiated. New interpretations of correspondence that previously did not fall into the field of researchers were proposed.
Епістолярна спадщина Григорія Сковороди в контексті європейської епістолярної традиції
(Міжнарод. гуманіт. ун-т, 2018) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті осмислюється листування Г.Сковороди крізь призму європейської епістолярної традиції. Простежується вплив попередньої літературної традиції на функціональне навантаження кореспонденцій, акцентується на діалогічних зв’язках листів письменника з Біблією та творчістю античних майстрів слова. The correspondence of H. Skovoroda through the prism of the European epistolary tradition is reflected in the article. The influence of the previous literary tradition on the functional load of correspondence is observed, the emphasis is on the dialogical links between the writer’s letters with the Bible and the work of the ancient masters of the word.
Жанрово-стильові особливості приватних кореспонденцій Оноре де Бальзака
(Міжнарод. гуманіт. ун-т, 2019) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті комплексно досліджено приватні кореспонденції Оноре де Бальзака до Е. Ганської. Проаналізовано тенденції і закономірності еволюції останніх. Обґрунтовано специфіку жанрово-тематичного поліфонізму листів майстра слова. Запропоновано нові інтерпретації кореспонденцій, які раніше не потрапляли в поле зору дослідників. In the article the private correspondence of Honore de Balzac to Ye. Hanska is thoroughly investigated. The tendencies and regularities of evolution of the latter are analyzed. The specificity of genre-thematic polyphony of letters of the word master is substantiated. New interpretations of correspondence that previously did not fall into the field of researchers were proposed.
З епістолярного доробку Віри Вовк
(Домбровська Я. М., 2020) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті проаналізовано приватні кореспонденції Віри Вовк (Селянської), осмислено тенденції їхньої еволюції, відзначено, що кореспонденціям Віри Вовк притаманне художньо-естетичне значення, оскільки в них віднайшли своє відображення індивідуальність і своєрідність творчої особистості, акцентовано, що в багатьох випадках форма і зміст листів письменниці визначаються колом інтересів і запитів адресата, доведено, що різні грані особистості автора листа вимальовуються в його епістолярних діалогах із співрозмовниками «на відстані», запропоновано перспективи подальшого вивчення листів поетеси. To comprehend the historical path of domestic literature, its specificity and all the richness of manifestations and potential possibilities of studying the epistolary of Ukrainian writing, it is of paramount importance as a personal testimony, «from the middle», least subject to dictate situations, free from censorship, not only external but also internal M. Kotsyubynska). An important place in the epistolary works of writers of the twentieth century takes private correspondence of Vira Vovk (Selianska) as something completely original and unique. These correspondences impress with the sophistication of form, the polyphony of moral and aesthetic evaluations, the enormous authorial erudition and the originality of coverage of the problems of human being. Her letters, as a witness to past events, make it possible to touch on historical reality, to understand it much more deeply. The article analyzes the private correspondence of Vira Vovk (Selianska), comprehends the trends in their evolution, notes that the correspondence of Vira Vovk has an artistic and aesthetic value, since they reflected the individuality and originality of the creative person, it is emphasized that in many cases the form and content of letters writers are determined by the circle of interests and requests of the addressee, it is proved that different facets of the personality of the author of the letter emerge in his epistolary dialogues with interlocutors «at a distance», proposed prospects for further study of the poet letters.
За рядками листів Івана Котляревського
(Домбровська Я. М., 2020) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті на основі фактичного матеріалу комплексно проаналізовано приватне листування І.Котляревського. Досліджено і синтезовано наукові підходи до епістолярію митця, охарактеризовано приватні кореспонденції першого класика нової української літератури як реалізацію його світоглядних та естетичних позицій. Виявлено й проаналізовано загальні особливості листів І.Котляревського. Схарактеризовано тематику останніх. Наголошується на тому, що вектор епістолярію письменника дедалі більше тяжіє до офіційно-приватного, до пошуку відповідних для тематики листів форм самовираження. The epistolary legacy of the first classic of the new Ukrainian literature by I. Kotlyarevsky is a poorly researched page in domestic literary studies. Therefore, the latter is of great scientific interest, not only as a material for the study of the writer’s biography, but also as a completely original factor, which reflects all the versatility of his spiritual life, individual features of his thinking, style, certain artistic, cultural and social tendencies to which he was involved. It is a kind of reflection of the soul of the writer in which his day was embodied, it is also his certain biography, presented simultaneously in several variants - real and dreamy. It is also a multi-story, multifaceted work with forever lost individual pages, but because of that it is even more interesting and unique. The complexity of the study of the epistolary in general and I. Kotlyarevsky’s letters in particular is due to the specific nature of the latter: both documentary and subjective, which led to the appreciation of the correspondence of the artist by scholars as secondary material. Thus, the direct content of I. Kotlyarevsky’s letters, the figurative forms of the narrative in them, determine the particular relation of subjective and objective, partial and general, all of which, therefore, clearly problematize the important and specific direction of further scientific studies of the writer’s epistol.
Листи Г. Сковороди до М. Ковалинського: жанр, сприйняття, традиція
(Лисенко М. М., 2017) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті комплексно досліджено листи Г. Сковороди. Синтезовано наукові підходи до вивчення останніх, проаналізовано тенденції і закономірності еволюції кореспонденцій. З’ясовано домінанти письменницького листа, запропоновано нові інтерпретації багатьох кореспонденцій письменника, які не потрапляли в поле зору дослідників. The letters of H. Skovoroda were comprehensively studied in the article. The scientific approaches for the ones ’ studying were synthesized; the trends and patterns of correspondence evolution were analyzed. The writer’s letter dominants were discovered and the new interpretations of writers correspondence — which were never enlightened by the researchers - were prompted.
Листи українських письменників другої половини ХХ століття: діалог із читачем і часом
(Міленіум, 2019) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У монографії на основі розлогого фактичного матеріалу комплексно осмислено приватне листування вітчизняних майстрів слова ІІ половини ХХ століття. Досліджено й синтезовано наукові підходи до епістолярного жанру; проаналізовано художньо-філософське осягнення буття людини в листах письменників; з`ясовано особливості літературних дискусій та полеміки у відкритих кореспонденціях; охарактеризовано епістолярій митців діаспори як реалізацію світоглядних та естетичних позицій останніх. Запрпоновано нову інтерпретацію багатьох листів, які не потрапляли в поле зору дослідників До видання введено також масив письменницьких кореспонденцій, які друкуються вперше. Монографія розрахована на літературознавців, викладачів закладів вищої освіти, аспірантів та студентів, а також усіх тих, хто цікавиться проблемами теорії та історії епістолярного жанру. The monograph on the basis of the large factual material comprehensively outlines the private correspondence of Ukrainian masters of the word of the second half of the twentieth century. Scientific approaches to the epistolary genre have been researched and synthesized; art-philosophical comprehension of human being in the writers' letters is analyzed; the peculiarities of literary discussions and controversy in open correspondence were clarified; The epistolary of diaspora artists is characterized as the realization of the outlook and aesthetic positions of the latter. A new interpretation of many letters that were not the field of view of researchers was proposed. The publication also introduced an array of first-time written correspondences. The monograph is intended for literary critics, teachers of higher education institutions, post-graduates and students, as well as all those who are interested in the problems of theory and history of the epistolary genre.
Модуси осмислення категорії "творчість" в епістолярних текстах П.-Б. Шеллі
(Лукашевич О. М., 2014) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті вперше комплексно досліджено приватні кореспонденції англійського поета-романтика П.-Б. Шеллі. Обґрунтовується теза про те, що листи митця є літературними зразками високохудожньої прози, самостійним жанром у творчості поета. Доведено, що жанрова специфіка кореспонденцій майстра слова обумовлюються принципом відбору інформації. Зосереджено особливу увагу на аналізові тематики листів Шеллі. Зокрема виявлено, що вся епістолярна творчість поета пройнята морально-етичним пафосом. Запропоновано нові інтерпретації кореспонденцій митця, які не потрапляли в поле зору дослідників. The article fi rstly deals with the researching of private correspondences of English romantic poet P.-B. Shelley. The thesis that letters of the artist are examples of highly artistic literary prose, an independent genre in his poetry was substantiated. It was proved that the genre specifi city of correspondences of the artist conditioned by the principle of selection information. Special attention is paying to the analysis of subjects of Shelley’s letters. Particularly, it was found that all the epistolary creativity of the poet imbued with a moral and ethical pathos. A new interpretations of the correspondences of the artist which did not get the attention of researchers were proposed.
Національне питання в епістолярній спадщині І. Франка та В. Стуса
(Домбровська Я. М., 2018) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті, на матеріалі приватного листування, досліджено національну проблематику в рецепції І.Франка та В.Стуса. Важливим висновком є те, що епістолярне контактування сприяло визріванню духовної сили письменників, їхньої усвідомленості себе як літературних борців за ідеали національного й культурного життя. Доведено, що обидва поети, висловлюючи у різні періоди думки про національний розвиток України, її історії, культури, мови, літератури, водночас усвідомлювали, що історичною істиною є те, що кожному народові належить пройти свій шлях, і ніхто, окрім нього самого, не здатний це здійснити. In the article, on the basis of private correspondence, the national problems in the reception of I.Franko and V.Stus were investigated. An important conclusion is that epistolary contacts contributed to the ripening of the spiritual power of writers, their awareness of themselves as literary fighters for the ideals of national and cultural life. It is proved that both poets, expressing in different periods their thoughts about the national development of Ukraine, its history, culture, language, literature, understood simultaneously that the historical truth is that every nation has to go its own way, and no one except himself is able to do this. Poetry and power, personality - nation - all humanity, nature and man, temporary and eternal, nature and destiny of the people - these problems have repeatedly been violated in the letters of both poets, but their vision is deeper and richer every time. These are the surges of the highest emotions and deepest reflections, a certain synthesis of rational and emotional, intellectual and civil, pain, faith and despair, love and suffering of people who seek the depths of self-awareness. Ivan Franko and Vasyl Stus entered the history of Ukrainian literature as deeply national masters of the word. Their creativity, which has grown on a national basis, is closely linked with the interests of Ukraine, its liberation movement. As bright poetic nature, both artists belong to the creators with a particularly sharp developed sense of national dignity, despite the fact that throughout the history of the Ukrainian people, the feeling of a Ukrainian patriot was degraded in every way. To be a Ukrainian meant to be constantly in a position to prove his right to exist. This problem was reflected in the correspondence of Ivan Franko and V. Stus. In particular, V.Stus touched upon a variety of topics in his letters, but the fate of Ukraine was their main driving force. And at the same time, deep patriotism, sacrificial selfless love for homeland has always been combined with national self-criticism, which served as one of the means of raising national consciousness. The sharp criticism, the awareness of national flaws was countered by the sweet nightingale of pseudo-patriotism, the uncritical adoration of their own only because it is its own. And all this can not be denied, because it existed and exists to this day. An in-depth study of the epistolary heritage of I.Franko and V.Stus gives grounds to state that they covered in their letters broad pictures of national life, to reproduce it in the spirit of new thinking.
Образ міста в епістолярній спадщині О. Довженка
(Домбровська Я. М., 2019) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті вперше комплексно проаналізовано образ міста в епістолярній спадщині Олександра Довженка. Акцентовано, що листи письменника виходять за порівняно вузькі межі побутового інформативного зв’язку, являючи собою різноманітні модуси діалогу з іншими авторами й текстами. Доведено, що поряд з описами міст, у його листах з’являються наповнені ліричним струменем описи рідної природи. Проілюстровано, що історичні події стають частиною життя О. Довженка. Запропоновано нові інтерпретації багатьох приватних кореспонденцій письменника, які раніше не потрапляли в поле зору дослідників. The article for the first time comprehensively analyzed the image of the city in the epistolary heritage of Оlexander Dovzhenko. It is emphasized that the writer’s letters go beyond the relatively narrow limits of everyday informative communication, representing various modes of dialogue with other authors and texts. It is proved that along the descriptions of cities, in his letters appear descriptions of native nature filled with a lyrical stream. It is illustrated that historical events become part of the life of О. Dovzhenko. Proposed new interpretations of many private correspondence of the writer, which previously did not fall into the field of view of researchers. The latest literary discourses (Yu. Marinenko, G. Semenyuk, M. Zhulynsky, R. Korogodskii, etc.) are marked by the search for new approaches to comprehending the creative phenomenon of O. Dovzhenko, approaches that are not burdened with tenderness and ideology. However, in view of the multidimensional and, to some extent, the contradictory reception of the artistic heritage of the master of the word, it seems appropriate to indicate the general in a certain sense, the tendency to study his work as a single and holistic process. In this sense, it is expedient to appeal to the epistolary heritage of O. Dovzhenko, because the letters themselves reveal in the pure form the true essence of man, in particular the creative person - the writer, the artist. They reveal his preference, his holiness, without concealing the shades, internal contradictions, much more fully and authenticly than other expressions of literary-journalistic statement. Consequently, the analysis of the epistolary heritage of O. Dovzhenko testifies that the artist often refers to the description of cities in his writings. Therefore, the latter are evidence not only of the time in which the artist lived, but also of himself. Such correspondence gives an opportunity to get an objective impression about the writer’s world-view values, his artistic and aesthetic preference and creative personality.
Особливості поетики епістолярію В. Близнеця 70 - х рр. ХХ ст.
(Лукашевич О. М., 2014) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті вперше на матеріалі приватних кореспонденцій В. Близнеця 70-х рр. ХХ ст. репрезентовано поліфонізм як іманентну особливість епістолярного жанру. Зроблено спробу якісно нового осмислення поліфонізму і способів моделювання чужого мовлення в кореспонденціях митця. На конкретних прикладах проілюстровано, що листи В. Близнеця поєднують в собі необмежені пізнавальні можливості і поглиблений інтерес до внутрішнього світу людини. Доводиться, що в епістолах письменника можуть співіснувати кілька позицій співрозмовників, рівноправних по відношенню з авторською, а іноді вони можуть навіть вступати в полеміку з авторською. The article on the material of private correspondences of V. Blyznets of 70’s of the twentieth century firstly represents polyphony as inherent property of the epistolary genre. The attempt of qualitatively complete understanding of polyphony and ways of modeling of others speech in correspondences of the artist was made. On the specific examples was illustrated that letters of V.Blyznets combine unlimited cognitive capabilities and deep interest to the inner world of a person. It is proved that in the epistles of the writer can coexist several positions of interlocutors equal in rights according to author’s, and sometimes they can even enter into debate with the author’.
Поліфонізм як визначальна риса в жанровій структурі епістолярію П.-Б. Шеллі та В. Стуса (компаративний аспект)
(Лукашевич О. М., 2013) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті розкривається поняття поліфонізму й основних засобів його вираження. Описується позиція поліфонізму в епістолярній спадщині англійського романтика П.-Б.Шеллі й українського поета В. Стуса. Обґрунтовується теза про те, що поліфонія, як одна з складових діалогічної структури кореспонденції, нерозривно з ним пов’язана. Зазначається, що в листах П.-Б. Шеллі й В.Стуса поліфонізм проявляється в співіснуванні голосів авторів, адресатів й третіх осіб, про яких йдеться в кореспонденції. Доводиться, що співвідношення останніх може бути різним. The article deals with a notion of polyphonies and main devices of its depiction. The position of polyphonies in epistolary legacy of English novelist P.B. Shelley and Ukrainian poet V. Stus is outlined in the article. The thesis about connection of polyphonies as one of the segments of dialogism structure of correspondence was highlighted. It was mentioned that polyphonies in the letters of P.B. Shelley and V. Stus appearing in coexistence of authors’ voices, addresses and third persons. It was proved, that correlation of mentioned stuff could be different.
Публіцистика і мемуаристика українських письменників
(Міленіум, 2016) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
Навчальний посібник-хрестоматія вміщує розгляд жанрово-стильових особливостей публіцистики і мемуаристики українських письменників. Для аналізу залучено твори В.Винниченка, І.Дніпровського, О.Іваненко, П.Загребельного, Остапа Вишні, О.Довженка, В.Стуса, П.Тичини та інших видатних майстрів художнього слова, без яких неможливо уявити літературний процес ХХ століття в усій його повноті й розмаїтості. Феномен творчості зазначених митців розглядається в об’ємних різноаспектних вимірах, головний з яких художність. Значну частину навчального посібника становить хрестоматія, що містить необхідні для студента-журналіста матеріали, здатні полегшити самостійну роботу в процесі підготовки до практичних занять та різноманітних форм контролю. Для поглибленого знайомства з творчим шляхом письменників, а також з епохою рекомендуються монографічні видання, часописні та архівні джерела. Призначений для студентів вищих навчальних закладів напрямку підготовки „Журналістика”, навчальний посібник-хрестоматія стане в нагоді викладачам та фахівцям у сфері журналістикознавства.
Роль літературно-естетичних поглядів в епістолярії Лесі Українки
(Домбровська Я. М., 2021) Мазоха, Г. С.; Mazokha, H.
У статті на основі фактичного матеріалу проаналізовано приватне листування Лесі Українки. Досліджено й синтезовано наукові підходи до епістолярію письменниці, доведено, що збільшення питомої ваги власне літературно-критичного елементу в кореспонденціях поетеси зумовлено несприятливими умовами для функціонування літератури та критики в суспільстві, в якому бракує спеціальної періодики та існують суворі цензурні обмеження. Проаналізовано листи Лесі Українки за формою вислову в них оцінних суджень щодо тогочасної літератури. Lesia Ukrainka’s private correspondence on the basis of factual material is analyzed in the article. Scientific approaches to the writer’s epistolary are studied and synthesized. It has been proved that the increase in the share of the literary and critical element in the poetess’ correspondence is due to the adverse conditions for the functioning of literature and criticism in a society that is characterized by the lack of special periodicals and has some severe censorship restrictions. Thus, this phenomenon does not occur by chance, it is associated with the dominance of «grayness and adaptation» of the press of that time, but instead in the letters one can observe the exchange of ideas, spiritual culture, cognitive thirst and encyclopedism, which could not only be suppressed, but peculiarly stimulated by the adverse conditions. Lesia Ukrainka’s letters are analyzed in the form of expressing evaluative judgments about the literature of that time. It is emphasized that the critical assessments of any phenomenon expressed in the poetess private correspondence attract attention both as peculiar, sometimes unexpected interpretations of these phenomena, and as a special form of self-expression, and as an attempt to interpret one’s own work, one’s aesthetic tastes and preferences, indirectly through the works of other authors. It has been established that Lesia Ukrainka realizes herself as a critic with well-developed aesthetic taste and professional skills. According to the analysis of Lesia Ukrainka’s private correspondence, epistolary literary criticism was in the constant development, absorbing all the best that was already inherent in the very nature of this genre and accumulated in the related fields. At the same time, the writer’s epistolary literary critique, which combined poetic flair with the talent of a critic and an analyst, developed in an ascending line – from the simple to more complex in content, form and aesthetic load of thoughts.
Специфіка втілення мотиву кохання в романах А. де Мюссе "Сповідь сина століття" та Жорж Санд "Вона і він"
(Лукашевич О. М., 2014) Свириденко, О. М.; Мазоха, Г. С.; Svyrydenko, O.; Mazokha, H.
У статті з позицій гендерної критики проаналізовано романи Жорж Санд «Вона і він» й А. де Мюссе «Сповідь сина століття». Доведено, що роман Жорж Санд «Вона і він» ґрунтується на суто жіночій інтерпретації мотивів кохання, яка зрідка межує з чоловічим трактуванням цих мотивів. Наголошується на тому, що роман А. де Мюссе «Сповідь сина століття» поєднує риси чоловічого і жіночого письма, але домінують у ньому чоловічі, раціоналістичні, логічні підходи до вирішення складних проблем. From the view of gender criticism, the article analyzes novels by George Sand («She and He»), A.de Musset («The Confession of a Child of the Century»). It claims that the work by George Sand is based on a purely feminine interpretation of love motives that can rarely approach to masculine representation of these motives. The author emphasizes that de Musset’s novel «The Confession Child of the Century» comes to unite the features of masculine and feminine writing, while it is still dominated by a man’s rational and logical approaches to solving diffi cult issues of life.