Тваринництво трипільців досі збереглося в господарстві українців

Abstract

В області розповсюдження мальованої кераміки (трипільська культура) в точках-черенях знаходимо свинячі кістки, а це означає, що тут господарство було осіле, хліборобське. Як підтвердження, маємо тут присутність пшеничного та іншого зерна, останки хат і самих точків-черенів, будова яких вимагала багато часу й енергії, а номади не засиджувалися довго на місці, не мали охоти тяжко працювати. Правда, у зв'язку з плеканням свиней виринає й інша думка, якої досі ніхто з археологів ще не висував, а саме: приручення свиней могло примусити людей осісти на місці. Як людина могла приручити дику свиню, лютого звіра? Очевидно, вона мусила якимось способом зловити молодих диких поросят, тримати їх у ямі, обгородженій плотом, годувати їх, приручити, щоб потім мати з них смачне м'ясо. І це також могло вплинути на те, що люди мусили змінити своє ловецько-бродяче життя на життя ловецько-осіле, а потім (мабуть) і на зовсім осіле, і вже під впливом передньоазійських хліборобських племен взятися за хліборобство. Щось подібне могло статися з племенем, поховання якого були відкриті в Польській Злотій. Біля цього селища знайдено багато поховань, у яких, поруч кістяків, було кілька глиняних урн мегалітичного типу. Знайдено й кістки похованої свині, що нагадує нам похорон коня у скитів. Очевидно, що тут, у злотському господарстві, свиня відігравала важливу ролю, подібно до того, як у скіфському господарстві кінь. Мегалітики вже були осілими людьми і провадили, бодай частинно, хліборобське господарство. На території України свиня мала велике значення в економіці і навіть у релігії.

тваринництво