Педагогічні умови формування комунікативних компетентностей майбутніх учителів іноземних мов

Abstract

У статті викладено результати теоретичного аналізу та практичного досвіду формування комунікативних компетентностей студентами філологічного факультету вищого навчального закладу IV рівня акредитації – ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Висловлюється основна ідея про те, що комунікативна компетентність – це інтегративне особистісне утворення в сукупності цінностей, знань, умінь, навичок, досвіду спілкування іноземною мовою, професійних якостей, що проявляються у готовності до реалізації власного комунікативного потенціалу в процесі професійної діяльності та дозволяють успішно функціонувати в багатомовному середовищі. Автор зазначає, що підвищення рівня розвитку комунікативних компетентностей майбутніх учителів іноземних мов є перспективним у світлі розбудови системи національної освіти та загальноєвропейських вимог до якості освіти. У контексті дослідження цієї проблеми розглянуто основні види компетентностей – лінгвістичну; соціокультурну; стратегічну та професійну – та визначено їх пріоритетність. За результатами дослідження визначено, що лінгвістична компетентність посідає перше місце; соціокультурна компетентність – друге місце, стратегічна компетентність – третє місце, професійна компетентність – четверте місце. На основі результатів дослідження автор доводить, що підвищення рівня ефективності розвитку комунікативної компетентності студентів-філологів уможливлюється завдяки впровадженню у практику професійної підготовки запропонованих педагогічних умов означеного феномену дослідження. З цією метою необхідно підвищувати рівень інформованості студентів про зміст понять «компетенція» та «компетентність» в різних галузях лінгвістичних знань; розвивати у студентів ціннісні орієнтації, формувати вмінння і навички комунікативної міжособистісної взаємодії; формувати установку на розвиток комунікативних компетентностей, суть якої полягає в здатності та емоційно-вольовій готовності індивіда до постійного саморозвитку та самоосвіти; здійснювати реалізацію різноманітних інтерактивних форм навчальної роботи. The article presents the results of theoretical analysis and practical experience in the formation of communicative competencies by students of Philological Faculty of the higher educational institution of the IVth level of accreditation - State Higher Educational Institution «Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University». The basic idea is that communicative competence is an integrative personal formation in a set of values, knowledge, skills, abilities, experience of communication in the foreign language, professional qualities which are shown in readiness to realization of own communicative potential in the course of professional activity and allow to function successfully in multilingual environment. In the context of research of this problem, the basic kinds of competencies are considered: linguistic, socio-cultural, strategic, professional and their priority is determined. Linguistic competence takes the first place; socio-cultural competence – the second place, strategic competence – the third place, professional competence - the fourth place. The author notes that increasing the level of development of communicative competencies of future foreign language teachers is promising in the paradigm of the development of the national education system and European requirements for the quality of education. Based on the results of the study, the author argues that increasing level of effectiveness of the development of communicative competencies of students-philologists is possible through the implementation of the proposed pedagogical conditions into practice of professional training. For this purpose, it is necessary to raise students’ awareness of the meaning of the concepts of «competence» and «competency» in various fields of linguistic knowledge; to develop students' value orientations, to form abilities and skills of communicative interpersonal interaction; to form attitudes to the development of communicative competencies, the essence of which is the ability and emotional and volitional readiness of the individual for continuous self-development and self-education; to implement various interactive forms of educational work.