Роль об’єднання українських письменників "Слово" у становленні української культурі в міжнародній спільноті (на матеріалі письменницького епістолярію)

Abstract

Актуальність дослідження. Широке та добре збережене приватне листування українських митців, що творили поза межами України дозволяє отримати уявлення про їх діяльність на літературній ниві, зокрема, в ОУП «Слово», про розуміння ними цілей та завдань літературознавства та критики тощо. Не дивлячись на певні досягнення в царині дослідження епістолярію, все ще не достатньо вивченими залишаються соціальні функції листування, характер відображення в них дійсності, їх змістові особливості та ін. Особливої уваги заслуговують дослідження Л. Вашків [1], М. Коцюбинської [4], В. Кузьменка [5], Ж. Ляхової [10], Г. Мазохи [11], В. Святовця [13] тощо. Проте, слід зауважити, що епістолярна спадщина членів ОУП «Слово» потребує ще досить значної уваги. Приватна кореспонденція письменників- емігрантів становить безперечний інтерес ще й тому, що їх творчість лише нещодавно стала широко відомою. Українська інтелектуальна думка емігрантів зумисне тривалий час замовчувалася і не визнавалася як така, що може конкурувати із передовою європейською. Саме тому осмислення і глибше вивчення прогалин з історії літератури України сьогодні є актуальним і необхідним. Отже, актуальність нашої розвідки міститься і в самому матеріалі дослідження, і в його проблематиці. Мета дослідження. Метою праці є дослідження ролі ОУП «Слово» у становленні української культури в міжнародній спільноті крізь призму письменницького епістолярію. Реалізація означеної мети передбачає виконання таких завдань: з’ясувати теоретичні аспекти епістолярної письменницької критики; виявити особливості певних літературних дискусій членів ОУН «Слово» у їхньому приватному листуванні; на основі конкретного текстуального матеріалу охарактеризувати творчу полеміки майстрів слова щодо шляхів розвитку української літератури на еміграції, виявити аспекти, що потребують подальшого з’ясування.