Григорій Сковорода про істинне щастя через призму теорії самопізнання

Abstract

Наукова розвідка присвячена обґрунтуванню вчення Григорія Сковороди про істинне щастя і принцип самопізнання. Сенс життя людини полягає в тому, щоб бути джерелом світла й тепла, свідомістю й сумлінням світу, перетворювати та удосконалювати все в ньому. Розкриваючи ідею єдності людини і світу, Григорій Сковорода намагається розуміти сенс життя у відношенні до його мети. Адже, щоб здобути собі свободу мислити, визначати смисл життя, знаходити в ньому радість – в цьому й полягає істинне щастя. На думку мислителя, свобода вчинку реалізувалась у пізнанні людиною своїх природжених здатностей і відповідній спорідненій діяльності. Показано глибокий зв’язок у творах Григорія Сковороди між ідеєю самопізнання, пошуками смислу життя та його реалізацією в діях і вчинках людини, оскільки сам мислитель жив, як учив.Scientific research is devoted to substantiating the teachings of Gregory Skovoroda about true happiness and the principle of self-knowledge. The meaning of human life is to be a source of light and warmth, consciousness and conscience of the world, to transform and improve everything in it. Revealing the idea of the unity of man and the world, Skovoroda tries to understand the meaning of life in relation to its purpose. After all, to gain the freedom to think, to determine the meaning of life, to find joy in it - this is the happiness of life. According to the thinker, freedom of action was realized in a person's knowledge of his innate abilities and the corresponding related activities. The deep connection in the works of Gregory Skovoroda between the idea of self-knowledge, the search for the meaning of life and its realization in human actions and deeds is shown, because the thinker himself lived as he taught.