Про формування еколого-валеологічної культури майбутнього вчителя

Abstract

Здоров’я людини та навколишнє середовище невіддільні у своїх виявленнях, оскільки благополуччя людини зумовлене її біологічною, соціальною і духовною адаптацією до тих умов, у яких вона живе. Унікальність людини полягає в тому, що на відміну від інших організмів вона пристосовується до умов середовища не тільки за допомогою біологічних, але й культурних механізмів. Культура визначає способи і форми відносин людства з навколишнім середовищем, є найголовнішим показником їх гармонійності. В умовах екологічного виклику саме екологічна і валеологічна культура стають специфічними формами осмислення і вирішення екологічних проблем, основою оптимізації взаємодії природних, соціальних і техногенних процесів. Екологічна і валеологічна культура функціонально пов’язані між собою: системи знань утворюють еколого-валеологічний теразус учителя; системи переконань, що лежать в основі обох культур, формують еколого-валеологічний світогляд; системи індивідуальних норм поведінки і освоєння методів еколого-валеологічної діяльності в навколишньому середовищі забезпечують практично-творчу активність майбутнього педагога.