Invective vocabulary in media discourse at the beginning of the XXI century: a psycholinguistic aspect

Abstract

The article draws on a broad interpretation of the invective as a non-standard (non-literary) vocabulary known in linguistics as jargonisms, expletives, vulgarisms; foul, pejorative, negatively coloured, disparaging, slang, obscene, coarse, abusive, taboo words and other lexical units that contain the meaning of an insult in their semic structure; less often the invective is understood as a codified (literary) vocabulary which acquires the insulting meaning in a context as an expression of the speaker’s communicative intention and pragmatic tactics of consciously offering a public affront to a specific addressee of communication. The aim of the research is to find out lexical and semantic, communicative and pragmatic features of the invective vocabulary in the modern Ukrainian media discourse and social networks as a specific verbal means of a psychological impact on the consciousness of the recipients. By resorting to the method of free word association test, the authors have studied a conscious and/or subconscious reaction of Ukrainian females and males to pejorative by-words that stir up a feeling of insult. 100 people have been selected as respondents (50 people of each gender). All of them were Ukrainian native speakers including female and male lecturers and students of Lesya Ukrainka Eastern European National University (Ukraine) and Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University (Ukraine); choosing the stimuli, the authors proceeded from the frequency of their use in the texts of modern mass media (out of 300 detected nominations the authors used 100 units). According to the extent of the insult caused by the given words they were rated on a scale of 1 to 4 which made it possible to combine the analyzed stimuli into four groups with the following scores: 1) 2.65–2.93; 2) 1.67–2.31; 3) 1.03–1.54; 4) 0 (zero). The experiment gave a clear structure of the invective – a psycholinguistic category including a communicative-pragmatic intention of the insult. У статті представлено широке тлумачення інвективи як ненормативної (позалітературної) лексики, номінованої в лінгвістиці термінами пейоративна, зневажлива, жаргонна, сленгова, обсценна, лайлива, згрубіла, що містить у семній структурі значення образи, та рідше – кодифікованої (літературної), яка набуває його контекстуально, виражаючи комунікативну інтенцію й прагматичну тактику мовця свідомого нанесення

публічної образи конкретному адресатові мовлення. За мету дослідження обрано лексико- семантичні та комунікативно-прагматичні параметри інвективної лексики в сучасному

українському медійному дискурсі та соціальних мережах як специфічного вербального засобу психологічного впливу на свідомість реципієнтів. За допомогою методики вільного асоціативного експерименту виявлено свідомо-підсвідому реакцію українських жінок і чоловіків на негативно марковані слова-символи, які викликають почуття образи. Респондентами обрано 100 людей (по 50 осіб обох статей) – носіїв української мови, серед яких викладачі та студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Слова-стимули дібрано з огляду на частотність їхнього використання в сучасних масмедіа (із 300 виявлених залучено 100 номінацій). Відповідно до ступеня викликаного гніву їх оцінювали за 4-бальною шкалою, що послугувало основою для об’єднання номінацій у чотири групи із такими оцінками: 1) 2,65–2,93; 2) 1,67–2,31; 3) 1,03–1,54; 4) 0 балів. Указаний експеримент посприяв чіткішому окресленню структури інвективи – психолінгвістичної категорії, що містить комунікативно-прагматичну інтенцію образи, дав змогу глибше з’ясувати її семантичну та психологічну природу.