Оптимізація співпраці фахівців із соціальної роботи та вихователів закладів дошкільної освіти

Abstract

З огляду на необхідність змістово-технологічного оновлення системи соціальної роботи, яка має відповідати викликам часу, запитам соціуму, виникає потреба в пошуку шляхів її оптимізації, зокрема, на етапі первинної соціалізації молодого покоління – у закладах дошкільної освіти. Пропонована стаття присвячена актуальній нині проблемі налагодження партнерської взаємодії, конструктивної професійної комунікації педагогів закладів дошкільної освіти та фахівців із соціальної роботи у формуванні всебічно розвиненого, соціально захищеного дошкільника, покращення співпраці з батьками вихованців, попередження професійного вигоряння працівників тощо. Наведено результати вивчення практики реальної співпраці педагогів закладів дошкільної освіти в процесі соціального виховання дітей, соціально-педагогічної роботи з батьками вихованців, встановлено типові недоліки та труднощі в діяльності фахівців названої сфери: відсутність соціальних педагогів у штаті дошкільних закладів, недостатність наявних у них ресурсів, обмеженість використовуваних стереотипних форм і методів, слабкий зв’язок із працівниками соціальних служб тощо. Висвітлені причини й наслідки зниження виховного потенціалу сім’ї, якості спілкування в ній, пов’язані з недостатнім рівнем соціального досвіду батьків, їхньої комунікативної культури, неготовністю до конструктивного діалогу з педагогами та фахівцями соціальної сфери. Автори визначили умови оптимізації співпраці фахівців із соціальної роботи та педагогів закладів дошкільної освіти, що передбачають обов’язкове введення до штатного розпису дошкільних закладів посади соціального педагога; формування в педагогічних і соціальних фахівців позитивної мотивації до співпраці й ефективного професійного спілкування; підготовка майбутніх фахівців (вихователів та соціальних працівників) до соціального партнерства; урізноманітнення технологій такої співпраці. Логіка якісного перетворення професійної співпраці педагогів закладів дошкільної освіти та фахівців із соціальної роботи передбачає цілісне переосмислення змісту та способів їхньої діяльності: від мотивації, усвідомленої потреби у такій взаємодії  до оволодіння відповідними інструментами, алгоритмом дій та творчого їх використання, що передусім повинно забезпечуватися в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, а безперервно вдосконалюватися  шляхом саморозвитку працівників. У публікації окреслені перспективи вирішення проблеми вдосконалення взаємодії фахівців у напрямі соціалізації дітей дошкільного віку, взаємодії, координації зусиль суб’єктів соціального впливу, власного професійного розвитку. Розкриті особливості найбільш продуктивного освітнього дискурсу, що об’єднує й підсилює можливості інноваційного, інтегрованого, контекстного, активного навчання.Among the topical issues of a number of socionomic sciences, the problem of proper upbringing of the younger generation, the formation of a conscious, sociallyactive, fully-developed personality occupies a prominent place. In practice, these tasks are implemented by a number of social institutions – the family, institutions of education and culture, social services, public organizations, etc. However, as convinced by experience, their goals and methods often differ significantly. Moreover, due to the inconsistency of positions they sometimes even contradict, for example, in seeing ways of juvenile development, shifting each other’s responsibility for problems in raising children, etc. The outlined tendencies are intensified by complex social processes associated with economic, cultural and spiritual crises, thus increasing the number of materialdomestic problems caused by impoverishment and war, decline of the intellectual potential of the nation, its outflow abroad, low social activity of citizens, etc. In this context, a special attention needs to be given to raising children of pre-school age as the most vulnerable stratum, to timely and comprehensive solution of their problems at the stage of pre-school establishments. A detailed study of these issues involves changing the methodological approaches, going beyond the traditional boundaries of a particular branch, own theories, models and methods of which do not meet today’s practical purposes any more (Halian, 2018, p. 106). That is, there is a need to highlight the issue of establishing a partner cooperation, coordinating the efforts of the entities involved in ensuring the optimal conditions for harmonious development, education, social protection of preschoolers – families, educators of health centers and specialists in social work.