Літературно-критичне осмислення філософської проблеми часу в сонетах В. Шекспіра

Abstract

У статті досліджується літературно-критичне осмислення філософської проблеми часу В сонетах В. Шекспіра: зазначається, що час є одним із найбільш складних і багатозначних образів в сонетах англійського митця. Завдяки цьому образові особисті почуття поета сприймаються як виявлення загальних законів розвитку і змін; акцентується увага на тому, що в сонетарії В. Шекспіра час представлений, передусім, як факт суб’єктивного людського існування, який потребує не пояснень, а прийняття, як сила, яка знаходиться поза людиною, але загрожує їй фізичним знищенням – вона строго регламентує її стан, можливості, а тому є універсальною умовою людського життя. The article examines the literary and critical understanding of the philosophical problem of time in the sonnets of Shakespeare: indicates that time is one of the most complex and multi-valued images in sonnets English artist. This image of the poet’s personal feelings are perceived as identifying general laws of development and change; focuses on the fact that the sonnets of Shakespeare is presented primarily as a subjective fact of human existence that needs no explanation, and acceptance, as a force that is out of the man, but what he threatens physical destruction – it is strictly regulates its condition, its capabilities, and therefore is a universal condition of human life.