Пам’ять запорізького краю: про історію музичної культури менонітів ХІХ – першої половини ХХ ст. у дослідженнях Пітера Леткеманна

Abstract

Історія музичної культури менонітів ХІХ - першої половини ХХ століть представлена дослідником як автобіографія, проект життя, вдалечині від Західної Європи, творчих особистостей та мас, які, спрямовуючись у майбутнє, переживали важкі соціальні випробування. Результатом перебування етноконфесійної групи на запорізькій землі є культурна спадщина менонітів, представлена науковцем як складова музичної культури ХІХ - початку ХХ ст.: хоровий шкільний та церковний спів, хорове диригування та керівництво хором, нотація, аранжування, складання та видання збірок, організація та проведення хорових фестивалів, організація культурних товариств. Широкий історичний, культурологічний, мистецтвознавчий контекст дослідження забезпечується інтерпретацією П.Леткеманном музичної культури російських менонітів ХІХ – першої половини ХХ століть як міждисциплінарного явища. Researcher represented Mennonite history of musical culture of the 19th - early 20th centuries as an autobiography, a project of life, far from Western Europe, creative individuals and masses, who experienced severe social trials but at the same time were focused on the future. Mennonite cultural heritage, represented by the scientist as a part of musical culture of the 19th - early 20th centuries, is the result of the location of ethnic and religious group in Zaporizhzhya land. It includes choir school and church singing, choral conducting and chorus guide, notation, arrangement, compilation and publication of collections, organization and conduct of choir festivals, foundation of cultural societies. Broad historical, cultural and artistic context of the research is provided by the P. Letkemann’s interpretation of Russian Mennonites’ musical culture of the 19th - early 20th centuries as an interdisciplinary phenomenon.