Естетика, теорія і критика літературного екзистенціалізму
Loading...
Files
Date
2019
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Домбровська Я. М.
Abstract
У статті розглядається проблема естетики, теорії і критики
літературного екзистенціалізму. Звертається увага на те, що сучасний
екзистенціалізм сприйняв ніцшеанську концепцію природи художньої
творчості, в основі якої лежить теза про два головні начала духовної
діяльності людини і її ставлення до життя: «діонісійське» та
«аполлонівське».
Третім джерелом сучасного екзистенціалізму є феноменологія
Е. Гуссерля, його вчення про «чисту свідомість» і «чисту сутність».
Естетичні концепції екзистенціалізму ґрунтувались на таких
аксіомах, як визнання істинним індивідуальне існування людини, як
необхідність орієнтації індивіда на внутрішнє «я», простір суб’єктивних
бажань, як можливість пізнання «екзистенції» тільки за допомогою
інтуїції. The article deals with the problem of aesthetics, theory and critique of
literary existentialism. Attention is drawn to the fact that modern existentialism
adopted the Nietzschean concept of the nature of artistic creativity, which is
based on the thesis of two main principles of human spiritual activity and its
attitude to life: “Dionysian” and “Apollonian”. The first is the spontaneous
beginning, the emotional element, the primary instincts, as unconscious, which
was expressed in myth creation. For F. Nietzsche it was the only way to reveal
the meaning and joy of human existence. Apollo’s origin is a conscious
perception of life, which subordinates everything in art to the “free” will of
man. F. Nietzsche favored the divine-artistic, aristocratic Apollonian art.
The third source of modern existentialism is the phenomenology of
E. Husserl, his doctrine of “pure consciousness” and “pure essence”.
The aesthetic concepts of existentialism were based on such axioms as
the recognition of the true individual existence of a person, such as the need
for an individual’s orientation towards the inner self, the space of subjective
desires, as an opportunity to cognize the “existential” only through intuition.
French philosopher and writer Jean Paul Sartre expressed the
understanding of the individual of his contemporary society as an alienated
entity, submitting alienation as a general position. Personality is eliminated from history, is subordinated to collective forms of life, economic elements, the
state, and forced standards. Literary activity seemed to Sartorius as one of the
few forms of expression of human activity, the most limited way of combining
personality and society.
J.-P. Sartre believes that the work of art, its aesthetic qualities arise when
the artist treats the irreal. In the works of art there is no direct, direct reflection
of reality. The connection of art to reality, in its presentation, occurs through
the “ensemble of irreal objects”, real is only an aesthetic pleasure.
The main idea of the aesthetics of existentialism in the work of A. Camus
is to affirm the absurdity of human existence, its loss in the world of
incomprehensibility of the ultimate meaning of being. Curious thought of the
person, being convinced of the impossibility to penetrate the mysteries of the
surrounding world, is content with the image of his chaotic variety. And here
the art belongs to the decisive role. A. Camus understands works of art as an
expression of renunciation of thought from self-deception.
Description
Keywords
екзистенціалізм, естетика, теорія, критика, особистість, суспільство, література, твір, existentialism, aesthetics, theory, critique, personality, society, literature, essay
Citation
Козубенко Л. Естетика, теорія і критика літературного екзистенціалізму / Л. Козубенко // Теоретична і дидактична філологія. Серія: Філологія : зб. наук. праць. Вип. 30 / МОН України, ДВНЗ ПХДПУ ім. Г. Сковороди ; редкол.: М. І. Навальна, О. М. Свириденко, О. Б. Скляренко [та ін.]. - Переяслав-Хмельницький (Київ. обл.) : Домбровська Я. М., 2019. - С. 13-18.