Psycholinguistic paradigm of the medical staff – Patients communicative interaction in the conditions of COVID-19 in Ukraine and Scotland

Abstract

Purpose. The purpose of this research is, based on the results of our empirical research, to determine the psycholinguistic paradigms of the Medical staff – Patients communicative interaction in the conditions of COVID-19 in Ukraine and Scotland, in particular in the context of the perception of the emotional concepts by respondents. Methods. The main method of our research is a psycholinguistic experiment, the main stage of which was the exemplification experiment. It is the experiment that allows us to make a specific idea of the concept, the result of which is the selection of a set of lexical units representing some object. As additional methods we used oral interviews and questionnaires for the method of psychological diagnosis of “The Methodology for the psychological diagnostics of coping mechanisms” by Heim (2022). Results. Among the main associations of Ukrainians we should note a lexical unit “to die”, which is the most frequent characteristics of the youngest respondents (in age of 31–55 years old). In addition their behavior is also characterized by a reaction of “fear” – “to be scared”, “to fade” (relevant for people from 31 to 77 years old), “to complain”, “to suffer” (they are typical for respondents of 31–55 years old). Respondents of all age groups who were treated at Western General Hospital in Edinburgh (Scotland) recorded categorically different aspects of the unit “fear” by derivative word-forming units which explain: a personal state of the individual: synonymous adjectives “fearful” and “fearsome” – full of fear; traits of the character of the person (which in 96.69% of cases belonged to the Medical Staff, and only 1.54% of cases – to patients); negative assessment of the threat object; a manner of the person’s behavior. Conclusions. Ukrainian patients’ perception of “bad news” should be divided into two phases: the first one is existential. It is characterized by fear, despair, destruction of life plans. The second phase is mobilization, when personal resources are activated, including their adaptive and relatively adaptive coping, and “bad news” is a trigger for fight with the disease COVID-19. Respondents from Scotland think that archilexem of field “fear” is a diffuse unit “a fear of COVID-19” with a lot of meanings, which plays the role of hyperonym for all other synonyms which have the function of nominees of fear. We are talking about the actualization of conceptual structures of the meanings of synonyms which denote the forms of prototype emotion “a fear of getting sick with COVID-19”. Мета. Мета дослідження полягає в тому, щоб базуючись на результатах емпіричного дослідження, проведеного в лікарнях України і Шотландії, визначити психолінгвістичну парадигму комунікативної взаємодії медичних працівників з пацієнтами, зокрема в контексті сприймання респондентами емоційних концептів. Методи. Основним методом дослідження був психолінгвістичний експеримент, головним етапом якого поставав екземпліфікаційний експеримент – такий, що дозволяє скласти конкретне уявлення про поняття, результатом якого є виділення комплексу лексем, які репрезентують досліджуваний об’єкт. У якості додаткових методів використано усне опитування та анкетування за “Методикою психологічної діагностики копінг-механізмів” E. Хейма (2022). Результати. Серед основних асоціацій українців слід виділити “вмирати”, що найбільшою мірою є властивою наймолодшим респондентам у віці від 17 до 30 років. Респондентам також є властивою реакція страху – “перелякатися”, “згасати” (актуальна для осіб від 31 до 77 років), “жалітися”, “страждати” (ці концепти є характерними для 31–55-річних респондентів). Респонденти всіх вікових груп, які лікувалися в Західній загальній лікарні в Единбурзі (Шотландія) категоріально різні аспекти одиниці “страх” фіксували похідними словотвірними одиницями, які експлікують: стан індивіда (синонімічні прикметники “страшний” та “страхітливий” – повний страху; риси характеру індивіда (які у 96.69% випадків відносилися до медичного персоналу, і лише у 1.54% випадків – до пацієнтів); негативну оцінку об’єкта загрози; манеру поведінки. Висновки. У сприйманні українськими пацієнтами “поганих новин” слід розрізняти дві фази: першу – екзистенційну, що характеризується страхом, відчаєм, руйнуванням життєвих планів і другу – мобілізаційну, коли активізуються ресурси особистості, зокрема її адаптивні та відносно адаптивні копінги, а “погана новина” постає тригером до “боротьби” (з COVID-19). У респондентів з Шотландії архілексемою поля “страх” постає дифузна одиниця “страх ковіду” з багатьма значеннями, яка виконує роль гіпероніму щодо всіх інших синонімічних їй номінантів стану страху. Йдеться щодо актуалізації концептуальних структур значень синонімів, що позначають форми прототипової емоції “страх захворіти на COVID-19”.