Націотворчі орієнтири науково-педагогічної та громадсько-просвітницької діяльності Бориса Грінченка

Abstract

У статті висвітлено життєвий і творчий шлях Бориса Дмитровича Грінченка, зокрема, розглянуто та проаналізовано основні напрямки його літературної, педагогічної, громадсько-просвітницької діяльності, а також науково-педагогічні напрацювання в галузі народного шкільництва із застосуванням принципів народної педагогіки та національних ідеалів, визначено внесок у становлення і розвиток української національної школи. Зазначено, що Б. Грінченко одним із перших, в умовах тотальної заборони поширення української мови, порушив питання застосування рідної мови у навчальному процесі, зокрема недільних шкіл. Таким закладом стала приватна школа для дівчат Христини Алчевської в с. Олексіївка Катеринославської губернії, де Борис Дмитрович шість років вчителювання (1887-1893 рр.) втілював свої ідеали побудови національної школи, таємно ознайомлюючи учнів з українською мовою. Згідно принципів народної педагогіки Б. Грінченко популяризував нові інноваційні форми та методи організації навчально-виховного процесу, не визнаючи фізичних покарань, виступаючи за зближення комунікації між вчителем та учнями. Навчання рідною мовою стало основним кредом Грінченка-вчителя. При цьому Борис Дмитрович був прихильником використання найкращих надбань прогресивних педагогів, застосовуючи діалектичну єдність мислення та мови, вважаючи останню виразником національних ознак: етнографічних, ментальних та світоглядних. Особливою увагою Бориса Дмитровича користувалася література для народного читання, якій він присвятив спеціальну статтю «Популярні книжки». Педагогічні погляди Б. Грінченка відображені і у його численних працях: «На безпросветном пути» (1905), «Якої нам треба школи» (1906), «Народні вчителі і українська школа» (1906), «Перед широким світом» (1907) та численних художніх творах про учнів та вчителів. Невідꞌємну частину громадсько-просвітницької діяльності Бориса Грінченка займає видавнича діяльність, яка особливого масштабу набула у Чернігові, де він організовує єдине в той час в Україні народне видавництво на україномовні книжки. Робота на цій ниві виявилась плідною, адже за період з 1894 по 1902 роки Б. Грінченко видав близько 50 книжок для народу загальним накладом близько 170 тисяч примірників, серед них твори видатних класиків. Видатною заслугою Б. Грінченка є видання чотиритомного «Словаря української мови» (1907-1909) на 68 тисяч українських слів з народної та писемної мови, що охопили період від І. Котляревського до початку ХХ століття. Попри критику видання, значною заслугою Б. Грінченка є той факт, що в Словнику представлено мовне багатство тогочасної України – від сходу до заходу, що утверджувало споконвічну ідею єднання українського народу, а отже Словник можна вважати обличчям української нації, що підняв статус української мови та утвердив право народу на самовизначення. Головним сенсом життя та діяльності Б. Грінченка була боротьба за українську національну справу. Так, у своїх «Листах з України Наддніпрянської», надрукованих у газеті «Буковина» в 1892-1893 рр., Борис Дмитрович подає критичний огляд тогочасного суспільства, звертаючись до аналізу причин занепаду національних змагань, та висуває думку щодо активізації процесів відродження. The article covers the life and career of Borys Dmytrovych Hrinchenko, in particular, the main directions of his literary, pedagogical and social-educational activities, as well as scientific and pedagogical achievements in the field of public school with the application of principles of national pedagogy and national ideals of formation and development of Ukrainian national school are considered and analyzed. It is noted that B. Hrinchenko was one of the first, under the total ban on the dissemination of the Ukrainian language, to raise the issue of the use of the mother tongue in the educational process, in particular in Sunday schools. Such an institution was Khrystyna Alchevska’s private school for girls in the village of Oleksiivka in Katerynoslav province, where over a period of six years of teaching (1887-1893) he realized his ideals of building a national school and secretly introduced the Ukrainian language to its students. According to the principles of folk pedagogy, B. Hrinchenko popularized new innovative forms and methods of organizing the educational process, not recognizing physical punishment and advocating for closer communication between teacher and pupils. Teaching in the mother tongue became Hrinchenko’s main credo as a teacher. At the same time, Borys Dmytrovych was an advocate of using the best achievements of progressive educators, applying the dialectical unity of thought and language, considering the latter the exponent of national attributes: ethnographic, mental and attitudinal. Borys Dmytrovych paid special attention to the literature of national reading, to which he devoted a special article «Popular Books». Pedagogical views of Borys Hrinchenko are reflected in his numerous works: «On the hopeless path» (1905), «What schools we need» (1906), «People’s teachers and school» (1906), «In front of the wide world» (1907) and numerous works of fiction about students and teachers. An integral part of social and educational activity of Borys Hrinchenko was his publishing activity, which had a particular scope in Chernihiv, where he organized the only at that time in Ukraine folk publishing house for Ukrainian-language books. His work in this field proved fruitful, because from 1894 to 1902 Hrinchenko published about 50 books for the people with total circulation of 170 thousand copies, including works of outstanding classics. The outstanding merit of B. Hrinchenko is the publication of a four-volume «Dictionary of the Ukrainian language» (1907-1909) containing 68 thousand Ukrainian words from folk and written language, covering the period from I. Kotliarevsky to the beginning of the twentieth century. Despite the criticism of the edition, the significant merit of B. Hrinchenko is that the Dictionary represents linguistic wealth of the then Ukraine - from east to west, which asserted the eternal idea of unity of the Ukrainian people and thus the Dictionary can be considered the face of the Ukrainian nation, which raised the status of the Ukrainian language and asserted the right of people to self-determination. The main meaning of Hrinchenko’s life and work was the struggle for the Ukrainian national cause. Thus, in his «Letters from Upper Dnipro Ukraine», published in «Bukovyna» newspaper in 1892-1893, Borys Dmytrovych presents a critical review of society of that time, turning to analysis of reasons of decline of national competitions and advancing an opinion on revival processes.