Browsing by Author "Kharchenko, T."

Now showing 1 - 2 of 2

Implementation of a personality-oriented approach in higher education in France
(2022) Kharchenko, T.; Khrystych, N.; Харченко, Т.; Христич, Н. С.
The article reveals the question of the introduction of a personality-oriented approach to the education system of France, higher education system in particular. It has been proven that it has been a part of the state educational policy since 1989. Due to the practical implementation of the personality-oriented approach, the learning process was considered as a project and activity of a dynamic and fully involved individual in the process of its development in accordance with its individual needs. It has been proven that the personality-oriented approach in the system of higher education involves the development of differentiation and personalisation of the learning process. Differentiation in education is realised by dividing the content of training into simple segments (modules), which are adapted to the already acquired knowledge of students or fill in the gaps of the subject. The purpose of personalisation is to help the student to determine his / her existing knowledge and make his / her own choice, i.e., to develop his / her own educational project. We have found out that the concept of project, personal and professional at the same time, is dominant in this model of learning. It has been confirmed that personality-oriented learning in modern France is more of a training. The methodologist plays the role of a “coach” who observes, outlines ways, directs the mental processes of the student. У статті розкриваються питання впровадження особистісно-орієнтованого підходу у системі освіти Франції, зокрема вищої освіти. Доведено, що вона є частиною державної освітньої політики з 1989 року. Завдяки практичній реалізації особистісно-орієнтованого підходу процес навчання розглядається як проєкт і діяльність динамічної та всебічно залученої до процесу розвитку особистості відповідно до її індивідуальних потреб. Доведено, що особистісно-орієнтований підхід у системі вищої освіти передбачає розвиток диференціації та персоналізації процесу навчання. Диференціація в навчанні реалізується шляхом поділу змісту навчання на прості сегменти (модулі), які адаптуються до вже набутих знань студентів або заповнюють прогалини у вивченні предмета. Мета персоналізації – допомогти студентові визначити наявні у нього знання та зробити власний вибір, тобто розробити власний навчальний проєкт. Було з’ясовано, що концепція проєкту як особистого, так і професійного водночас, є домінуючою у цій моделі навчання. Було підтверджено, що особистісно-орієнтоване навчання в сучасній Франції є скоріше тренінгом. Методист виконує роль «тренера», який спостерігає, намічає шляхи, спрямовує психічні процеси студента.
Художній переклад в діалозі історії та духовності (на матеріалі роману Марі-Франс Клер «П’ять майорців для мого незнайомця»)
(2022) Христич, Н. С.; Харченко, Т.; Khrystych, N.; Kharchenko, T.
У статті викладено результати дослідження особливостей українського художнього перекладу історичного роману «П’ять майорців для мого незнайомця» французької письменниці Марі-Франс Клер. У романі в художньо-аналітичному стилі описується доля предків письменниці, що залишили рідну Україну після революції 1917 року і знайшли собі нову Батьківщину у Франції. Письменниця переплітає минулі події з сучасними подіями в Україні. На думку автора, дослідження художніх перекладів має відбуватися не лише в лінгвокультурологічному чи літературному плані, а й в історичному, що є внеском у розкриття історичної правди. Автор доводить, що сам роман та його переклад має велике значення для зближення української та французької культури і формування інтернаціональної світової культури. Лексичний простір роману характеризується частотним уживанням етнічних компонентів культури – етнокультурних мовних одиниць, що мають ідейно-естетичну цінність, вносять національний колорит, надають роману національної самобутності. Підтверджується думка, що уживання національних етнокультурних мовних одиниць наповнює текст духовністю, а перекладачі при відтворенні такої лексики вдаються до різноманітних перекладацьких тактик, зокрема повного та часткового калькування, транскрипції та транслітерації (транскодування), добору синонімічного еквівалента, контекстуального розтлумачення реалій або утворення неологізма чи оказіоналізма. Перекладачі шукають найоптимальніші шляхи передачі духовного світу героїв роману з урахуванням їх індивідуального світогляду, що відбились у мові. На особливу увагу заслуговує аналіз перекладацьких трансформацій національно-культурної картини світу у рамках лінгвокультурної традиції, де на перший план висуваються національні символи та їх семантика. Автор розглядає різноманітні варіанти перекладів домінантних для України символів та аналізує причини та результати використання саме тих символів, що визначають національні межі культури, зокрема, ‘рушник’, ‘любов і журба’, ‘майорці’ та ін. Вивчення інших лексико-стилістичних засобів (метафори, епітетів, порівняння) в царині перекладацьких студій виявило потребу системного підходу до їх дослідження, що може стати перспективним напрямом у теорії і практиці перекладу. The article presents the results of a study of the peculiarities of the Ukrainian artistic translation of the historical novel ‘Five Zinnias for My Stranger’ by the French writer, Marie-France Clerc. The artistic-analytical novel describes the fate of the writer’s ancestors who left their native Ukraine after the 1917 revolution and found a new homeland in France. The writer intertwines past events with current events in Ukraine. According to the author, the study of artistic translations should take place not only in linguistic, cultural or literary terms, but also in historical, which is a contribution to the disclosure of the historical truth. The author argues that the novel itself and its translation are of great importance for the rapprochement of Ukrainian and French cultures and the formation of international world culture. The lexical space of the novel is characterized by the frequent use of ethnic components of culture - ethnocultural language units that have ideological and aesthetic values, add national flavor and give a national identity for the novel. The opinion is confirmed that the use of national ethnocultural language units fills the text with spirituality, and translators resort to various translation tactics when reproducing such vocabulary, including full and partial word-for-word translation, transcription and transliteration (transcoding), selection of synonymous equivalents, contextualization or contextual interpretation, contextual interpretation of realities or the formation of the neologism or occasionalism. The translators were looking for the best ways to convey the spiritual world of the novel’s characters, taking into account their individual worldview, which is reflected in the language. The analysis of translation transformations of the national-cultural picture of the world within the framework of the linguistic-cultural tradition deserves special attention, where national symbols and their semantics come to the first plan. The author considers the various versions of translations of dominant symbols for Ukraine and analyzes the reasons and results of the use of those symbols that define the national boundaries of culture, in particular, ‘ruchnik’, ‘love and sorrow’, ‘zinnias’ and others. The study of other lexical and stylistic means (metaphors, epithets, simile) in the field of translation studies has revealed the need for a systematic approach to their study, which can be a promising area in the theory and practice of translation.