Browsing by Author "Demianenko, V."

Now showing 1 - 20 of 28

Волонтер
(Всесвіт, 2017) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
Волонтер (від фр. volontaire (доброволець), лат. voluntarius, лат. voluntas (вільне волевиявлення), лат. volō (бажання, намір)) – символ доброчинності, безкорисливості, альтруїзму, відповідальності, допомоги, добровільної діяльності. Волонтером називають 1) будь-яку фізичну особу (у т. ч. іноземних громадян та осіб без громадянства), яка займається доброчинністю на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту і процвітання окремих осіб, спільнот і суспільства загалом; 2) особу, що добровільно вступила на військову службу. Volunteer (volunteer), latin voluntarius, latin voluntas (free will), lat. Volō (desire, intention)) is a symbol of charity, disinterestedness, altruism, responsibility, assistance, voluntary activity. Volunteers are called: 1) any individual (including foreign citizens and stateless persons) engaged in charity on the basis of non-profit activities, without salaries, without promotion, for the welfare and prosperity of individuals, communities and society in general; 2) a person who has voluntarily entered military service.
Військовополонений
(Новий світ, 2015) Дем'яненко, Б. Л.; Demianenko, B.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
Навчальний енциклопедичний словник-довідник охопив аналіз понад 1000 термінів, які поглиблюють уявлення про досягнення сучасної світової й вітчизняної політичної науки. Пропоноване читачеві видання є спробою комплексно охопити основні неологізми, оказіоналізми, а також слова, продуковані стихійною народною творчістю, детонованою поточними політичними, воєнними тощо подіями. Політична (суспільно-політична) мова є складною й динамічною системою, оскільки перебуває в постійному русі, розвиваючись і вдосконалюючись. Вона призначена для політичної комунікації, отже, і для просування певних ідей, емоційного впливу на громадян, вироблення суспільного консенсусу, а тому динамічно відображає політичну реальність, коригується нею й водночас бере участь у її створенні та видозмінюванні. Увесь матеріал викладено достатньо доступно для студентів, він є об’єктивним, науковим, має чітку логічну послідовність. До підготовки навчального енциклопедичного словника-довідника були залучені не лише політологи, а й філософи, історики, правники, соціологи, психологи, філологи, фахівці з державного управління та ін., усього майже 200 вітчизняних дослідників. Навчальний енциклопедичний словник-довідник рекомендовано фахівцям, викладачам ВНЗ, державним і політичним діячам, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться політикою та політичною наукою. Educational Encyclopedic Dictionary covered the analysis of more than 1,000 terms that deepen understanding of the achievements of the modern world and local political science. The publication proposed to the reader is an attempt to comprehensively cover basic neologisms, occasionalisms, and words produced by spontaneous folk art as a reaction to the current political, military, etc. events. The political (social and political) language is a complex and dynamic system, as is in constant motion, developing and improving. It is intended for political communication, therefore, to promote certain ideas, the emotional impact on citizens, developing social consensus, and therefore dynamically reflects political reality, and its creation at the same time. All material is described in avaible for students form, it is an objective, scientific, has a clear logical sequence. The preparation of educational encyclopedic reference book were involved almost 200 local authors. They are not only political scientists but also philosophers, historians, lawyers, sociologists, psychologists, linguists, experts in public administration, etc. Educational Encyclopedic Dictionary is recommended for experts, university professors, public and political figures, graduate students, students, all those interested in politics and political science.
Галаган Григорій Павлович
(Новий світ, 2014) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
Навчальний енциклопедичний словник-довідник охопив аналіз поглядів близько 600 представників вітчизняної та зарубіжної політичної, політико-правової думки. Пропоноване читачеві видання є одним із перших у системі сучасних соціогуманітарних знань фундаментальним, цілісним, комплексним висвітленням історії політичної науки, яке призначене для студентської аудиторії. Видання покликане допомогти опанувати складний інформаційний сегмент, пов’язаний із масштабністю накопиченого історією політичної думки доробку – від ранніх пам’яток політичної думки до її сучасних представників. До підготовки навчального енциклопедичного словника-довідника були залучені не лише політологи, а й філософи, історики, правники, соціологи, психологи, філологи, фахівці з державного управління та ін., усього близько 200 вітчизняних авторів. Навчальний енциклопедичний словник-довідник рекомендовано Міністерством освіти і науки України фахівцям, викладачам ВНЗ, державним і політичним діячам, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться політикою та політичною наукою. Educational Encyclopedic Dictionary covered opinion analysis of about 600 representatives of domestic and foreign legal and political thought. The edition proposed to readers is one of the first fundamental, holistic, comprehensive coverage of the history of political science in the system of modern social and humanitarian knowledge. It is designed for the student audience. The publication is meant to help capture the complex information segment associated with the magnitude of the accumulated history of political thought heritage - from the earliest monuments of political thought to its modern representatives. The preparation of educational encyclopedic reference book were involved 200 local authors. They are not only political scientists but also philosophers, historians, lawyers, sociologists, psychologists, linguists, experts in public administration, etc. Educational Encyclopedic Dictionary recommended by the Ministry of Education and Science of Ukraine for experts, university professors, public and political figures, graduate students, students, all those interested in politics and political science.
Генезис інституту президентства в сучасній Україні: від очікувань суспільства системних президентів до реалій президентів «системи»
(ДВНЗ «ПХДПУ імені Григорія Сковороди ; Домбровська Я. М., 2021) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
Проведено неупереджений, прискіпливий аналіз інституту президентства та його персоніфікація в сучасній Україні упродовж трьох десятиліть.
Гіпотетичні сценарії російсько-української війни: двосторонній вимір
(Лисенко М. М., 2018) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
Усистемнено прогнози вітчизняних експертів щодо можливих сценаріїв російсько-української війни на Сході України, з’ясовано ситуативність, важкопрогнозованість і короткотерміновість прогнозів експертів, визначено найвірогідніший сценарій російсько-української війни. Можливими гіпотетичними сценаріями розвитку російсько-української війни визначено «тотальну війну» («війну»), «перемогу», «відтинання» («відсікання», «стіну»), «сателітність», «перемир’я», «заморожування» («консервацію» конфлікту), «ні війни, ні миру» («обмеженої війни і перманентних переговорів» чи «дестабілізації» чи «тліючого конфлікту»). Найвірогіднішим сценарієм розвитку російсько-української війни натепер є «ні війни, ні миру» (ймовірність – 70–80 %). Такий сценарій вигідний, насамперед, для Російської Федерації й США з точки зору реалізації їхніх геополітичних цілей, для України він робить можливим досягнення максимального результату з найменшими жертвами і втратами. The forecasts of domestic experts on possible scenarios of the Russian-Ukrainian war in the East of Ukraine are arranged. Situational, predictable and short-term forecasts of experts are clarified, the most likely scenario of the Russian-Ukrainian war is determined. The next options have been identified as a possibly hypothetical scenarios for the development of the Russian-Ukrainian war: a «total war» (the «war», envisaging a large-scale invasion of Russian troops using the whole arsenal of tactical weapons), «victory» (the establishment of the full control over the Ukrainian-Russian border by Ukrainian army and the restoration of peace in the East of Ukraine), «cutting off» («clipping off», «the wall», provides for the final abandonment of the occupied territories and a complete break with them), «satellite» (involves the search for ways to peace with the Russian Federation on favorable terms for it, recognition of the autonomy of the Donbas, refusal to return Crimea), «armistice» (suspension of hostilities with the placement of a peacekeeping contingent on the territory of the Donbas), «freezing» («conservation» of the conflict, cessation of hostilities without a peace agreement), «no war or peace» («limited war and permanent negotiations» or «destabilization» or «smoldering conflict»; provides for a limited and restraining war against the Russian Federation and its collaborators in the East of Ukraine in order to inflict them as much as possible demotivating losses; a permanent negotiation process, however, without definitively fixing the results in different arrangements and formats). The most likely scenario of the development of the Russian-Ukrainian war is «no war or peace» (the probability is 70-80 %). Such a scenario is advantageous, first of all, for the Russian Federation and the USA in terms of realizing their geopolitical goals, for Ukraine it makes it possible to achieve maximum results with the smallest casualties and losses.
Засоби інформаційно-психологічного маніпулювання в сучасних виборчих технологіях в Україні
(Лисенко М. М., 2020) Дем'яненко, В. М.; Прядко, Т. П.; Demianenko, V.; Priadko, T.
Стаття присвячена дослідженню особливостей застосування маніпулятивних технологій у виборчих кампаніях. Аналізуються методики психологічного впливу та нейролінгвістичного програмування засобами політичної мови, які використовуються для управління електоральною поведінкою. Новітні сугестивні технології непрямого управління в політиці – технології нейролінгвістичного програмування, недирективного гіпнозу, зомбування – апелюють до глибинних шарів несвідомого, проникають у психічну сферу, оминаючи індивідуальну свідомість і входячи безпосередньо в сферу загальної свідомості. Унаслідок цього, як окремі індивіди, так і соціальні групи стають легко керованими. В Україні через відсутність чіткої законодавчої бази щодо правил ведення виборчої кампанії, широкого розвитку набули деструктивні, ірраціональні технології, насамперед ті, які за формою легальні, а за змістом часто аморальні, апелюють до емоцій, а не до розуму електорату. Проте, на нашу думку, все ж не слід переоцінювати можливості технологій психолінгвістичного й нейролінгвістичного маніпулювання електоральною поведінкою та суспільною свідомістю. The article is devoted to the study of the manipulative technologies use peculiarities in election campaigns. The purpose of the article is to analyze methods of psychological influence and neuro-linguistic programming by means of political language, which are used to guide electoral behavior. The development and improvement of mechanisms for managing people's behavior has both theoretical and applied aspects. Unlike non-democratic regimes, which are characterized by administrative methods of political control, under the conditions of liberal democracy, the basis of which is the individual's right to choose, other mechanisms are formed – technologies of indirect or covert influence, consciousness manipulation and behavior management. Recent technologies of indirect management in politics – technology of neuro-linguistic programming and non-directing hypnosis – appeal to the deep layers of the unconscious, penetrate into the psychic sphere, bypassing the individual consciousness and entering directly into the sphere of general consciousness. As a result, both individual individuals and social groups become easily manageable. The most common means of implementing technology suggestions are specially organized verbal psycholinguistic constructions. The techniques of psycholinguistic influence in the political sphere can be used as an instrument of realization of positive intentions, and as a powerful means of manipulative influence with negative intentions: the suggestion of certain thoughts, ideas and images for the purpose of total demoralization; adjustment of thinking at the subconscious level; formation and invisible imposition of artificial motives of decision-making and providing the necessary manipulator of the behavior of the object of influence, etc. Destructive, irrational technologies, first of all those that are legal in form, and often immoral in content, appeal to emotions, and not to the mind of the electorate became popular in Ukraine due to the lack of a clear legal framework for the rules of election campaign conduction. However, in our opinion, it is still not necessary to overestimate the potential of technologies of psycholinguistic and neuro-linguistic manipulation of electoral behavior and public consciousness.
Заходи республіканського компартійного керівництва щодо будівництва та переселення села Циблі Переяслав-Хмельницького району (1967-1972 рр.)
(Лукашевич О. М., 2012) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
У статті аналізується складний комплекс владних та соціально-економічних заходів, які проводилися під час спорудження Канівського водосховища та переселення жителів ряду сіл Переяслав-Хмельницького району. The article analyzes the complex governance and socio-economic activities that were conducted during the construction of the Kanev Reservoir and several resettlement villages Pereyaslav-Khmelnitsky region.
Криза ліберально-демократичної доктрини розвитку сучасного соціуму: виклики для України
(2020) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
У статті на основі опублікованих джерел і літератури синтезовано внутрішньосистемні й позасистемні фактори демократичного транзиту сучасного світу, які викликають антидемократичні й антиліберальні трансформації розвинутих ліберальних демократій. Серед внутрішньосистемних факторів виокремлено: 1) державно-правовий аспект, пов’язаний із наростанням невідповідності між темпами ускладнення соціальної структури суспільства й здатністю людини до їх усвідомлення, надзвичайним ускладненням систем управління суспільством, розростанням правової системи, втратою легітимності існуючих форм організації влади і державності; 2) соціально-економічний аспект, пов’язаний із посиленням соціальної поляризації в середовищі національних суспільств, монополізацією ринків великими корпораціями; 3) політико-культурний аспект, пов’язаний із втратою частиною суспільства віри у демократію як найкращий проєкт суспільного розвитку, через неспроможність політичних еліт вирішувати нагальні проблеми – від соціальних до екологічних, прогресуванням на поведінковому рівні маніпулятивних практик, проявів маргінальності тощо. Позасистемні фактори пов’язані з: 1) глобалістським аспектом, який знаходить практичний прояв у наростанні сировинної, енергетичної й екологічної криз, глобальній зміні клімату, епідеміологічних (пандемічних) спалахах соціальних захворювань, техногенних катастрофах, природних катаклізмах; 2) геополітичними аспектами, які проявляються в посиленні демографічного дисбалансу між західною й незахідною цивілізаціями, звуженням меж суверенітету національних держав, поширенням у світі антиамериканських / євроскептичних настроїв і розширенням соціальної бази авторитарних режимів, перманентним наростанням терористичних практик як методу досягнення політичних цілей; 3) геоекономічним аспектом, який проявляється в послабленні традиційних політичних інститутів як наслідок економізації міжнародних відносин, підвищенні ймовірності фінансово-економічних криз, дестабілізації національних економік периферійних країн, посиленні соціальної поляризації між багатими і бідними країнами, зростанням міграційних потоків у розвинені країни. Зроблено висновок, що проблеми нинішнього етапу демократичного транзиту не можуть ставити під сумнів основоположні принципи ліберально-демократичної доктрини як моделі суспільно-політичної самоорганізації та історичного шляху реалізації суспільно- політичної спільноти загалом й людини як особистості зокрема. Based on the published sources and literature, intrasystemic and extrasystemic factors of the modern world democratic transit which cause anti-democratic and anti-liberal transformations of developed liberal democracies were synthesized. Among the internal system factors are: 1) the state-legal aspect associated with the growing mismatch between the pace of the social structure complexity and the ability of man to realize them, the extreme complexity of public administration, the growth of the legal system, loss of legitimacy of existing forms of government and statehood; 2) socio-economic aspect associated with increasing social polarization among national societies, the monopolization of markets by large corporations; 3) political and cultural aspect associated with the loss of faith in democracy, as the best project of social development, due to the inability of political elites to solve pressing problems – from social to environmental, manipulative behavioral practices progress, manifestations of marginality and more. Non-systemic factors are related to: 1) the globalist aspect, which finds practical manifestation in the growth of raw materials, energy and environmental crises, global climate change, epidemiological (pandemic) outbreaks of social diseases, man-made disasters, natural disasters; 2) geopolitical aspects, which are manifested in the growing demographic imbalance between Western and non-Western civilizations, narrowing the boundaries of nation states sovereignty, the spread of anti-American / Eurosceptic sentiments and expanding the social base of authoritarian regimes, the permanent growth of terrorist practices as a method of reaching political goals; 3) geoeconomic aspect, which is manifested in the weakening of traditional political institutions as a consequence of economization of international relations, increasing the likelihood of financial and economic crises, destabilization of national economies of peripheral countries, increasing social polarization between rich and poor countries, increasing migration flows to developed countries. It is concluded that the problems of the current stage of democratic transit cannot call into question the fundamental principles of liberal-democratic doctrine as a model of socio-political self-organization and the historical way of realization of socio-political community in general and man as a person in particular.
Кіборги
(Всесвіт, 2017) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
«Кіборги» (від англ. «сyborg», скорочення від «кібернетичний організм») – 1) у медицині – біологічний організм, який поєднує біологічні і механічні або електронні компоненти; 2) у науково-фантастичних творах – фантастичні напівлюди-напівмашини, людиноподібні роботи, гуманоїди, андроїди, які характеризуються винятковою силою, точністю і витривалістю; 3) у контексті сучасних політичних подій в Україні так назвали українських бійців, які захищали Донецький аеропорт («кіборгпорт») від бойовиків-сепаратистів і російських військовослужбовців. Захисники аеропорту – «кіборги» назавжди залишаться символом стійкості, мужності, героїзму, самопожертви, непереможності українських воїнів, які продемонстрували усьому світові свободолюбивий, жертовний, нескорений український дух. "Kiborgs" (from the English "syborg", abridgment from the "cybernetic organism") - 1) in medicine - a biological organism that combines biological and mechanical or electronic components; 2) in sci-fi works - fantastic semi-humans-semis, human-like works, humanoids, androids, which are characterized by exceptional power, precision and endurance; 3) in the context of contemporary political events in Ukraine, Ukrainian soldiers were called, who defended the Donetsk airport ("kiborgport") from separatist militias and Russian servicemen. Defenders of the airport - "cyborgs" will forever remain a symbol of stability, courage, heroism, self-sacrifice, invincibility of Ukrainian soldiers, who have demonstrated to the whole world freedom-loving, sacrificial, unconquered Ukrainian spirit.
Ленінопад
(Всесвіт, 2017) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
Ленінопад – хвиля демонтажів і пошкоджень пам’ятників В. Леніну та іншим комуністичним, радянським політичним і державним діячам ХХ ст. в Україні, що розпочалася під час Майдану (див. Майдан) у 2013–2014 рр. Символ звільнення масової свідомості від комуністичних стереотипів, від ілюзій щодо великого минулого у єдиній радянській родині, символ розривання пут і визволення власного національного духу. Leninopad - a wave of dismantling and damage to monuments to V. Lenin and other communist, Soviet political and state figures of the twentieth century. in Ukraine, which began during the Maidan (see Maidan) in 2013-2014. The symbol of the liberation of the mass consciousness from communist stereotypes, from the illusions about the great past in a single Soviet family, a symbol of the breaking of the coup and the liberation of one's own national spirit.
Майдан як національний архетип політичної культури
(Домбровська Я. М., 2016) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
У статті здійснено спробу проаналізувати феномен Майдану як одного з архетипів політичної культури українського суспільства, складової її своєрідної історичної традиції й важливого чинника трансформації масової політичної свідомості, як необхідної умови успішної модернізації країни на засадах гуманізму і демократії. Для українців Майдан є традиційною, укоріненою формою протесту. Майдан актуалізувався в Україні в умовах становлення власної державності і демократичної трансформації суспільства з усіма її суперечностями і проблемами. Найбільш значними Майданами сучасної України були акції протесту 2004 р. та 2013-2014 рр. на площі Незалежності в Києві. Майдан 2013-2014 рр. досить яскраво проявив, як і всі попередні протестні виступи українців, їх індивідуалізм і тяжіння до анархізму з їх позитивними і негативними характеристиками. Очевидно, через Майдан, як феномен політичного життя, національну форму суспільного діалогу, українці демонструють свою політичну матрицю, політичний проект української нації – «мінімальна» держава, яка забезпечує єдині правила функціонування суспільного організму і гарантує йому зовнішню безпеку та широкі повноваження самоуправних територіальних громад з правом місцевих референдумів. Майдани будуть повторюватися допоки політична еліта не здійснить відповідне радикальне реформування політичної системи і не буде встановлена суспільна рівновага. This article attempts to analyze the phenomenon of the Maidan as one of the archetypes of the Ukrainian society’s political culture, an integral part of its unique historical tradition and an important factor of transformation of mass political consciousness as a necessary condition for successful modernization of the country on the foundations of humanism and democracy. For the Ukrainians Maidan is a traditional form of protest. Maidan actualized in in the conditions of its own statehood and the democratic transformation of society with all its contradictions and problems. The most significant Maidans of modern were protests in 2004 and 2013-2014. at the in . Maidan of 2013-2014, like all previous protests of Ukrainians, brightly enough manifested individualism and the attraction to anarchism with their positive and negative characteristics. Obviously, through the Maidan as a phenomenon of political life and national form of public dialogue Ukrainians demonstrated their political matrix, the political project of the Ukrainian nation – «minimal» state, which provides common rules for the functioning of the social organism and guarantees external security and wide powers to territorial communities with the right of local referenda. Maidans will be repeated until the political elite does implement an appropriate radical reform of the political system and there is established social equilibrium.
Майданівець
(Всесвіт, 2017) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
Майданівець (від Майдан – масові виступи народу України проти влади) – cимвол сили Духу, національної свідомості, згуртованості, відваги, непохитної упевненості у перемозі, очищення від рабської психології. У широкому значенні – збірна назва учасників масових, неформальних народно-визвольних рухів, зокрема проти антинародних режимів Л. Кучми (див. Кучмізм), В. Януковича, за громадянський контроль за владою. У вузькому розумінні – учасник, прихильник мирних опозиційних протестів у кінці 2013 року, викликаних цинічною відмовою політичного керівництва держави від законодавчо закріпленого курсу на європейську інтеграцію і подальшою протидією цьому курсу. Maidanivets (from the Maidan - mass demonstrations of the people of Ukraine against the authorities) - the symbol of the power of the Spirit, national consciousness, unity, courage, unwavering confidence in victory, purification from slavish psychology. In the broad sense, the collective name of the participants in massive, informal national liberation movements, in particular against anti-popular regimes of L. Kuchma (see Kuchma), V. Yanukovich, for civilian control over power. In the narrow sense, a participant, a supporter of peaceful opposition protests at the end of 2013, is caused by a cynical refusal of the political leadership of the state from the legally established course on European integration and further resistance to this course.
Мілітаризація освітньо-виховного процесу дітей і молоді в окупованому Криму (2014–2019)
(2020) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
У статті проаналізовано сутність, особливості, форми та предмети мілітаризації шкільної освіти на анексованому півострові на основі залучення матеріалів з відкритих джерел (інформаційні ресурси влади Російської Федерації, окупаційних органів Криму, матеріали Російської Федерації Кримська правозахисна група, Інтернет-видання тощо). Відзначається, що трансформація громадськості життя кримчан за останні п'ять років насамперед пов'язане з мілітаризацією освіти, спорту та культури. Для цього окупаційна влада проводить різні заходи серед дітей та молоді: ігри, змагання, екскурсії, змагання на військову тематику, влаштовані воєнізовані дитячі табори, культурні заходи, лекції, конференції, театральні вистави, створює особливі воєнізовані навчальні заклади та класи, проводить уроки та наради військово-патріотичних, духовно-патріотичне та патріотичне виховання тощо. Вказується, що політика мілітаризації шкільної освіти в анексованому Криму по суті спрямована, по-перше, на активну пропаганду служби в Росії збройні сили Російської Федерації, включаючи контракт; по-друге, виховання чисельної армії потенційних носіїв та захисників «Руського міру»; і по-третє, культивувати насильство та війни. The article analyzes the essence, peculiarities, forms, and subjects of the militarization of school education in the annexed peninsula on the basis of attracting materials from open sources (information resources of the Russian Federation authorities, occupation authorities of Crimea, materials of the Crimean human rights group, Internet publications, etc.). It is noted that the transformation of the public life of Crimeans in the last five years is primarily related to the militarization of education, sports, and culture. For this purpose, the occupation authorities conduct various activities among children and young people: games, competitions, excursions, competitions on military subjects, arranged paramilitary children’s camps, cultural events, lectures, conferences, theatrical performances, creates special paramilitary educational institutions and classes, conducts lessons and meetings of military-patriotic, spiritual patriotic and patriotic education, etc. It is stated that the policy of the militarization of school education in the annexed Crimea is substantially directed, firstly, to active propaganda of the service in the armed forces of the Russian Federation, including the contract; secondly, the education of a numerical army of potential carriers and defenders of the «Russian World»; and thirdly, to cultivate violence and war.
Мілітаризація суспільної свідомості в СРСР
(НДУ ім. М. Гоголя, 2016) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
У статті на основі фактів проаналізовано характерні риси радянського суспільства як мілітаристського. Розкрито основні засоби й методи впливу держави та окремих її структур на мілітаризацію суспільства. Відмічається особливе значення цілеспрямованого впливу військово-патріотичного виховання й служби в армії на формування молоді як самовідданих радянських патріотів, готових до боротьби за комуністичні ідеали. Показано, що важливим засобом підтримання перманентного мілітаристського стану суспільної свідомості як засобу консолідації суспільства навколо влади були ритуали відзначення традиційних радянських свят і пам’ятних дат. Підкреслюється, що суспільство загалом прихильно ставилося до таких заходів і політики держави, підґрунтям яких виступали ідеологічні, культурні й матеріальні чинники. Робиться висновок, що тотальна мілітаризація суспільної свідомості заперечує формування здорового суспільства, в якому найважливішими цінностями є життя й свобода людини, толерантність і демократія. The author analyzes the characteristic features of Soviet society as a militaristic, reveals the basic means and methods of state influence and its individual structures on the militarization of the society. There also noted the particular importance of purposeful influence of the military-patriotic education and military service on the formation of young people ready to fight for the communist ideals. Author indicates that the celebration rituals of the traditional Soviet holidays and anniversaries were an important tool to maintain a constant militaristic state of public consciousness, as a way to consolidate society around the government. Furthermore, the society in general referred to such activities and governmental policy with the approval, the basis of which were the ideological, cultural and material factors. There finally concluded that the total militarization of public consciousness denies the formation of a healthy society, the main value of which is life and human freedom, tolerance and democracy.
Особливості правого популізму в Угорщині: політичні та соціальні детермінанти
(Домбровська Я. М., 2022) Дем’яненко, В.; Demianenko, V.; Прядко, Т.; Priadko, Т.
У статті розглядається феномен правого популізму у сучасній Угорщині. Об’єктом дослідження виступає науковий дискурс, який стосується аналізу прояву популізму як тренду нинішньої політики у демократичних країнах. Метою дослідження став аналіз політичних і соціальних чинників формування правого популізму в Угорщині як ідеології і практики правлячої політичної еліти. Діалектичний принцип наукового пізнання дозволиввиявити суперечливість природи політико-культурного розвитку в умовах демократичної модернізації посткомуністичного суспільства в Угорщині, дослідитифеномен угорського популізму в його соціальних та політичнихвзаємозалежностях. Зокрема, констатовано, що: неефективна політика лівих посткомуністичних сил створила умови для актуалізації правого популізму, а їх відхід на політичний маргінес розширив спектр популістської політики до центру; агресивна, у тому числі антисемітська, риторика радикальних правих, дозволила партії В. Орбана широко використовувати націоналістичні, антиглобалістські, євроскептичні, антиміграційні лозунги. За допомогою порівняльно-аналітичного методу вдалося з’ясувати особливості формування політичної риторики і політичної практики угорської правопопулістської партії Фідес і її лідера В. Орбана. Як і в усіх посткомуністичних країнах, в Угорщині процес переходу до ринкової економіки викликав розчарування населенняв очікуваннях від демократії через зростання матеріальних проблем. Але, на відміну від сусідніх країн, угорське суспільство проявляло і проявляє більшу схильність до автократії. У статті досліджуються питання чи можливо розглядати режим деліберальної демократії, який став результатом реалізації правопопулістської політики одним із варіантів переходу посткомуністичного суспільства до ліберальної демократії. Зроблено висновок, що допоки в Угорщині рівень свободи набагато вищий, ніж за класичної диктатури, немає відкритого насильства і репресій, є вибори, зберігаються шанси на перемогу опозиції і перспектива зміни влади та побудови справжньої демократії. The article examines the phenomenon of right-wing populism in modern Hungary. The object of the study iз the scientific discourse that concerns the analysis of the populism manifestation as a trend of current politics in democratic countries. The purpose of he study analysis of the political and social factors of the formation of right-wing populism in Hungary as the ideology and practice of the ruling political elite. The dialectical principle of scientific knowledge made iз possible to reveal the contradictory nature of political and cultural development in the conditions of democratic modernization of post-communist society in Hungary, to investigate the phenomenon of Hungarian populism in its social and political interdependencies. In particular, iз was established that: the ineffective policy of the left post-communist forces created the conditions for the actualization of right-wing populism, and their retreat to the political margins expanded the spectrum of populist politics to the center; aggressive, including anti-Semitic, rhetoric of the radical right allowed V. Orban' s party widely use nationalist, anti-globalist, Eurosceptic, and anti-immigration slogans. With the help of the comparative and analytical method, iз was possible to find out the peculiarities of the formation of political rhetoric and political practice of the Hungarian right-wing populist party Fidesz and its leader V. Orban. As in all post-communist countries, in Hungary, the process of transition to a market economy caused the population to be disappointed in their expectations of democracy due to increasing material problems. But, unlike neighboring countries, Hungarian society showed and shows a greater tendency towards autocracy. The article examines the question of whether iз iз possible to consider the regime of deliberative democracy, which was the result of the implementation of right-wing populist policy, as one of the options for the transition of post-communist society to liberal democracy. It was concluded hat as long as the level of freedom in Hungary iз much higher than under the classical dictatorship, there iз no open violence and repression, and there are elections, there still be chances for the victory of the opposition and the prospect of a change of power and the building of a real democracy.
Політичні ідеї представників утилітаризму
(Новий Світ-2000, 2017) Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
Утилітаризм (від. лат. utilitas – користь, вигода) – одна з нормативних політичних теорій, головною ідеєю якої є надання преференції тому політичному й соціальному устрою, який приносить максимальну користь людям. Утилітаризм розглядається як політична й моральна філософія, прихильники якої вважають користь основою моральності і критерієм людських вчинків, намагаються оцінювати будь-які політичні питання з погляду їхніх практичних наслідків, а користь вважають фундаментальною цінністю. Utilitarianism is one of the normative political theories, the main idea of which is to give preferences to the political and social system, which brings maximum benefits to people. Utilitarianism is seen as a political and moral philosophy, whose supporters consider the use of the basis of morality and the criterion of human actions, try to assess any political issues from the point of view of their practical consequences, and benefit is considered fundamental value.
Політологія
(Софія-А, 2008) Грицяк, Н. В.; Дем'яненко, Б. Л.; Дем'яненко, В. М.; Hrytsiak, N. V.; Demianenko, B.; Demianenko, V.
У навчальному посібнику відповідно до концепції гуманітарної освіти, затвердженої рішенням колегії Міністерства освіти України та до програми навчальної дисципліни «Політологія» для вищих навчальних закладів України у систематизованому вигляді, під кутом зору новітніх методологічних підходів і власних аналітичних висновків автори розглядають процес становлення та розвитку політичної науки, основні сучасні політичні доктрини й концепції, актуальні питання теоретичної та прикладної політології, а також специфіку прояву різних чинників політичного процесу в умовах демократичного транзиту України. З метою оптимізації самостійної роботи студентів до кожного розділу курсу подаються теми рефератів, питання для дискусії, питання й завдання для самостійної роботи, тестові завдання, список рекомендованої літератури. Для полегшення користування навчальним посібником подається короткий термінологічний словник. Навчальний посібник рекомендовано для викладачів, учителів, студентів неполітологічних спеціальностей вищих закладів освіти України, усіх, хто цікавиться політологією, політикою. Навчальний посібник рекомендовано до друку Вченою радою Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (протокол № 5 від 6 квітня 2004 р.). The authors consider the process of formation and development of political science, major contemporary political doctrines and concepts, topical issues of theoretical and practical political science and also the specific manifestations of the various components of the political process in a democratic transition of Ukraine. The textbook is created in accordance with the concept of humanitarian education, approved by the decision of Ministry of Education of Ukraine, and the program of discipline "Political Science" for higher educational institutions of Ukraine in a systematic way, from the perspective of new methodological approaches and authors’ own analytical conclusions. Topics for abstracts, questions for discussion, questions and tasks for independent work, tests, a list of the recommended literature are offered to each section of the course in order to optimize students' independent work. To facilitate the use of textbook there is offered a brief glossary of terms. The textbook is recommended for teachers, students of non-politological specialties of Ukrainian higher educational institutions and anyone interested in political science, politics. The textbook recommended by the Academic Council of Pereyaslav-Khmelnitsky State Pedagogical University named after Skovoroda (Minutes № 5 of April 6, 2004).
Популізм у країнах пострадянського простору: особливості та прояви
(ДВНЗ «ПХДПУ імені Григорія Сковороди ; Домбровська Я. М., 2021) Дем'яненко, В. М.; Прядко, Т. П.; Demianenko, V.; Priadko, T.
Проаналізовано популізм як невід’ємний атрибут публічної політики у пострадянських країнах.
Популізм як прояв кризи демократії в сучасному науковому дискурсі
(2020) Дем'яненко, В. М.; Прядко, Т. П.; Demianenko, V.; Priadko, T.
Стаття присвячена аналізу основних концептуальних підходів що стосуються співвідношення демократії й популізму. Виходячи з того, що популізм визначений як одна із глобальних небезпек сучасності, з’ясовується наскільки теоретичні розробки обгрунтовують реальність і токсичність його загроз для подальшого розвитку демократії. Акцентовано, що практично всіма дослідниками демократії як суспільно-політичної системи відзначається її природна недосконалість. Суперечності демократії закладені у її основоположних принципах. Відмічено, що науковці насамперед відзначають змішаний характер демократії й у суперечливій взаємодії прямої і представницької демократії відкривається поле для паразитування популізму, який апелює до прямого народовладдя. Виявлено, що хоч переважна більшість дослідників переконані в тому, що популізм є виявом кризи демократичного розвитку, все ж існує обгрунтована думка, що він виростає з природних її особливостей. Зазначається, що нині у науковому дискурсі особлива увага приділяється аналізу суперечностей демократії у постіндустріальну епоху, які створюють сприятливіші умови для актуалізації популізму не лише в перехідних суспільствах, а й у країнах сталого розвитку. Окрім інституційних суперечностей демократії, дослідники розглядають і її політико-культурні суперечності (Н. Боббіо, Ф. Фукуяма), на яких популізм вибудовує свою риторику та ідеологію. Відмічається, що достатньо аргументованим у наукових публікаціях є твердження про корисність присутності популізму в демократії як адаптивного фактору в процесі її трансформації. Функціональність демократії забезпечується таким чином ефективністю й адекватністю її корегування, спрямованість якого часто визначається у тому числі й популізмом та постійним теоретичним аналізом демократії, як системи, що постійно змінюється й розвивається. The article is devoted to the analysis of the basic conceptual approaches concerning the relation between democracy and populism. Considering that populism has been identified as one of the modern global dangers, it becomes clear how much theoretical developments justify the reality and toxicity of its threats to the further development of democracy. It is emphasized that practically all researchers of the democracy as a socio-political system marked its natural imperfection. The contradictions of democracy are rooted in its fundamental principles. It is noted that scientists first of all point to the mixed nature of democracy and the fact that a field for parasitism of populism that appeals to direct democracy opens in the contradictory interaction of the direct and representative democracy. It is revealed that although the vast majority of researchers are convinced that populism is a manifestation of the crisis of democratic development, there is still a reasonable opinion that populism is growing out of the natural features of the democracy itself. It is noted that the scientific discourse now pays particular attention to the analysis of the contradictions of democracy in the post-industrial era, which create more favorable conditions for the actualization of populism not only in transitional societies, but also in the countries of the sustainable development. In addition to the institutional, researchers also examine political and cultural contradictions of democracy (N. Bobbio, F. Fukuyama), on which populism builds its rhetoric and ideology. It is noted that the argument about the presence of populism in democracy as an adaptive factor in the process of its transformation is sufficiently substantiated in a scientific publications. Thus, the functionality of democracy is ensured by the effectiveness and adequacy of its correction, the focus of which is often defined including populism and constant theoretical analysis of democracy as a constantly changing and evolving system.
Проблеми реформування історичної освіти в Україні у контексті співробітництва з Радою Європи та Російською Федерацією
(Лукашевич О. М., 2013) Дем'яненко, В. М.; Demianenko, V.
У статті проаналізовані основні напрями та зміст співпраці України з Російською Федерацією та Радою Європи у контексті реформування вітчизняної історичної освіти. The paper analyzes the main trends and content of cooperation between Ukraine and the Russian Federation and the Council of Europe in the context of the reform of national history education.