Browsing by Author "Brodiuk, Yu."

Now showing 1 - 20 of 21

Античний інтертекст в повісті «Грек шукає грекиню» Ф. Дюрренматта
(2019) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті проаналізовано античний інтертекст в повісті «Грек шукає грекиню» Ф. Дюрренматта. З’ясовано, що на думку Ф. Дюрренматта, гротескне обличчя сучасного світу, його невиправдану жорстокість до звичайної, «маленької» людини здатна показати лише комедія, саме вона відкриває справжню істину. «Комедією в прозі» названа в підзаголовку і повість «Грек шукає грекиню» (1955). Означений твір є пародією на грецький пасторальний роман Лонга «Дафніс і Хлоя». Письменник використовує античний сюжет в якості ігрового матеріалу для створення пародії. Було встановлено, що в інтерпретації Ф. Дюрренматта давно відомі античні образи постають в зовсім іншому світлі. Крізь призму свого трагікомічного світовідчуття письменник пропонує нетрадиційне прочитання античних мотивів створивши особливу структуру оповідного дискурсу. Інтертекстуальність стає засобом організації гри з читачем. Так, Хлоєю звали героїню буколічного роману «Дафніс і Хлоя» письменника Лонга. Вона була цнотливою дівчиною, яка не знала кохання. Наречена Архілохоса, навпаки, є куртизанкою, і, на відміну від сюжету The article analyzes the ancient intertext in the story «The Greek looks for Greek» by F. Durrenmatt. It is revealed that in his works the writer sought to impress and shock the reader, violating the traditional foundations of a «prosperous» society. According to F. Durrenmatt, the grotesque face of the modern world, his unjustified cruelty to the ordinary, «little» man can only show comedy, it is it that reveals the true truth. «Comedy in prose» is also subtitled the story «The Greek looks for Greek» (1955). The work is a parody of Long's Greek pastoral novel «Daphne and Chloe». F. Durrenmatt, through the lens of his tragicomic worldview, offers an unconventional reading of ancient motifs and images, creating a special structure of narrative discourse. Intertextuality becomes a means of organizing a game with the reader. Durrenmatt allusions, reminiscences, etc. form in the reader «game attitude to the text» (S. Zhigun), testing the intelligence of the reader. The game of opposite meanings is sometimes compressed even in a single phrase, in one single word. After all, Chloe was also called another Greek, the heroine of the bucolic Daphnis and Chloe novel by writer Long, who lived in the II-III centuries AD. It was a virgin girl who still needed to be taught love. F. Durrenmatt calls his heroine Chloe, parodying the ancient antique image. Bride of Archilochos is a courtesan, and, unlike the plot of the classic Greek novel, where the simple shepherd and the shepherdess are children of rich and noble parents, Chloe is a dependent. Her wealthy patrons generously gift Arnolf. However, upon learning the truth, he transforms from a clumsy scowl into an angry warrior, the ancient Greek god of war Ares. In the novel «Daphnis and Chloe» Long depicted love as the highest power of nature, love - beyond good and evil over good and evil, freedom and a higher knowledge of the world of beauty. The love depicted in «Daphnis and Chloe's» novel is not separate from nature. In the story «The Greek looks for the Greek» Chloe, who embodies immorality, in the work becomes a symbol of life and awakens Archilochos to search for a new sense of being. F. Durrenmatt, like ancient philosophers, raises love.
Екзистенційні мотиви у трагедії «Гамлет» В. Шекспіра
(Домбровська Я. М., 2023) Бродюк, Ю.; Brodiuk, Yu.; Пангелова, М.; Panhelova, М.
Статтю присвячено екзистенційним мотивам у трагедії «Гамлет» В. Шекспіра. Поява нової світоглядної та мистецької парадигми екзистенціалізму актуалізувала складну суперечність між сутністю та існуванням людини, реалізовану в усі кризові періоди культури. Зокрема, протиріччя між сутністю та існуванням особистості представлено в кризі елітарної гуманістичної культури Ренесансу, що знайшло відображення в трагедіях В. Шекспіра. Філософська насиченість творів митця змушує замислитися над питаннями сенсу буття, ролі мистецтва, місця особистості у Всесвіті. Екзистенціалізм або філософія існування позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Філософи-екзистенціалісти, які творили в складний історичний період світових воєн і післявоєнного часу, визначали сутність людини її духовним началом, що виражається в самосвідомості, емоційних переживаннях добра, любові, пошуку топосу буття свого, іншого та об’єктивного світу. Персонажі творів В. Шекспіра переживають болісний екзистенційний конфлікт. Трагедії рубежу XVI–XVII ст.: «Гамлет» (1601), «Макбет» (1606), «Король Лір» (1606) – розкривають філософсько-антропологічні сенси процесу саморефлексії персонажа від її внутрішніх спонукальних витоків, що визначають сутність людини, аж до трагічної розв’язки через її зовнішні дії. В. Шекспір, подібно письменникам екзистенціалістам, на перше місце висуває категорії абсурду буття, відчаю, страждання, самотності, смерті. Найяскравіше це окреслено в монолозі Гамлета, де світ – абсурдний, ніщо, а існування, екзистенція людини – це «буття для смерті», як єдиної мети та підсумку існування. Духовні віяння реформаційної епохи, що проголосила «порятунок особистою вірою» (Лютер), гранично повно відобразилася у творчості В. Шекспіра. Якщо Ренесанс приніс із собою відродження античної (давньоримської) комедії, то заслуга В. Шекспіра перш за все в тому, що він започаткував велике мистецтво трагедії Нового часу. The article devoted to existential motives in the tragedy «Hamlet» by W. Shakespeare. The emergence of a new worldview and artistic paradigm of existentialism actualized the complex contradiction between the essence and existence of a person, realized in all crisis periods of culture. In particular, the contradiction between the essence and existence of the individual is presented in the crisis of the elite humanist culture of the Renaissance, which was reflected in the tragedies of W. Shakespeare. The philosophical richness of the artist’s works makes one think about the meaning of existence, the role of art, and the place of the individual in the universe. Existentialism or the philosophy of existence positions examines man as a unique spiritual being capable of choosing his own destiny. Existentialist philosophers, who worked during the difficult historical period of the world wars and the post-war period, determined the essence of a person by his spiritual principle, which is expressed in self-awareness, emotional experiences of goodness, love, and the search for a topos of being in one’s own, another’s, and the objective world. The characters of W. Shakespeare’s works experience a painful existential conflict. The tragedies of the turn of the 16th–17th centuries: Hamlet (1601), Macbeth (1606), King Lear (1606) reveal the philosophical and anthropological meanings of the character’s self-reflection process from its inner motivational origins, which determine the essence of a person, up to to a tragic outcome due to her external actions. W. Shakespeare, like existentialist writers, puts the categories of the absurdity of existence, despair, suffering, loneliness, and death first. This is most vividly outlined in Hamlet’s monologue, where the world is absurd, nothing, and human existence is «existence for death» as the only goal and conclusion of existence. The spiritual trends of the Reformation era, which proclaimed «salvation by personal faith» (Luther), were most fully reflected in the work of W. Shakespeare. If the Renaissance brought with it the revival of ancient (ancient Roman) comedy, the merit of W. Shakespeare is first of all that he initiated the great art of modern tragedy.
Засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення в романі «Жменяки» М. Томчанія
(ГДУ імя Ф. Скарыны, 2018) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на рівні лексико-фразеологічної сфери художньої мови проаналізовано художньо-мовленнєву організацію роману «Жменяки». Мовна картина світу означеного твору засвідчує майстерне володіння автором широким спектром тропів. Означені виміри актуалізуються на мовному матеріалі роману письменника через порівняння, епітети, метафори, метонімію тощо. Словесні образи відтворюють національне світовідчуття письменника, його звʼязок з настроями епохи та ментальністю закарпатців. The article on the level of the lexical-phraseological sphere of artistic language analyzes the artistic and linguistic organization of the novel "Zhmeniaky". The language picture of the world of this work is evidenced by the mastery of the author's wide range of trails. The mentioned measurements are updated on linguistic material by comparing novel writer, epithets, metaphors, metonymy and so on. Verbal images reproduce the national attitude of the writer, his connection with the mood of the era and the mentality of Transcarpathians.
«Кожен коханець – вояк…»: своєрідність втілення мотиву любові в «Любовних елегіях» та «Мистецтві кохання» Овідія
(Гельветика, 2018) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
статті проаналізовано особливості втілення мотиву любові в циклі любовних елегій «Amores» та дидактичній поемі «Мистецтво кохання» Овідія. З’ясовано, що на сторінках означених творів митець оспівує закоханість, безтурботні любощі, чуттєві насолоди. Кохання для Овідія – це гра, успішний фінал якої полягає в умінні зваблювати свою обраницю чи обранця. The article deals with the peculiarities of the embodiment of the love motive in the cycle of love elegy «Amores» and the didactic poem «The Art of Love» by Ovid. It was found out that on the pages of the mentioned works the artist sings love, careless affection, sensual pleasures. Ovid's love is a game whose successful ending is in the ability to seduce his chosen lover.
Контекстне вивчення творчості Р. М. Рільке на уроках зарубіжної літератури
(Домбровська Я. М., 2023) Бродюк, Ю.; Brodiuk, Yu.; Пангелова, М.; Panhelova, М.
Статтю присвячено контекстному вивченню творчості Р. М. Рільке на уроках зарубіжної літератури. Літературний твір тісно пов’язаний із позатекстовою дійсністю – контекстом. Відповідно, часто вивчення художнього тексту потребує залучення контекстуальних відомостей. У статті пропонуємо розглядати вірші митця у системі контекстів. Оскільки художній твір певною мірою відображає особистість письменника, його внутрішній світ, важливо розглянути поезію Р. М. Рільке саме у біографічному контексті. Зокрема, такий підхід, на наш погляд, доречно застосувати під час вивчення на уроках зарубіжної літератури вірша «Орфей, Еврідіка, Гермес». Учитель акцентує на образі Еврідіки, прототипом якого стала муза та кохана Лу Андреас-Сальоме. Стосунки між Р.М. Рільке та його обраницею завершилися трагічним розривом. У багатьох віршах поет звертається до своєї коханої, але саме поезія «Орфей. Еврідіка. Гермес» стає епітафією його почуття. Орфей, змальований Р. М. Рільке в цьому вірші, невпевнений, слабкий у своїй вірі. Саме це, на думку поета, стало головною причиною поразки героя, втратою ним своєї коханої Еврідіки. Для глибшого розуміння авторської позиції слід звернутися до античного контексту вірша. У статті запропоновано аналізувати на уроці поезії зі збірки «Сонети до Орфея» з урахуванням біографічного та культурологічного контекстів. Відзначено необхідність акцентувати увагу учнів на останньому періоді творчості письменника (1913 – 1926). Р. М. Рільке тяжко переживав трагедію Першої світової війни, безглузду загибель людей та руйнування культурних пам’яток. Ці події посилили відчуття трагізму, втрати світової гармонії, хаосу та безнадії в поезії митця. З’ясовано, що вивчення лірики митця в різних контекстах є важливим, оскільки дає можливість проаналізувати твори письменника у зв’язку з його життям (біографічний контекст), виявити літературознавчу своєрідність творів (літературознавчий контекст), з’ясувати особливості творчості Р. М. Рільке як явища мистецтва слова (культурологічний контекст). Морально-виховний потенціал уроків літератури дозволяє реалізувати особистіснозначущий контекст. The article is devoted to the contextual study of the work of R. M. Rilke in the lessons of foreign literature. A literary work is closely related to extratextual reality – the context. Accordingly, the study of an artistic text often requires the involvement of contextual information. In the article, we offer to consider the artist’s poems in the system of contexts. Since the work of art to some extent reflects the personality of the writer, his inner world, it is important to consider the poetry of R.M. Rilke in a biographical context. In particular, this approach, in our opinion, is appropriate to apply when studying the poem «Orpheus, Eurydice, Hermes» in foreign literature classes. The teacher focuses on the image of Eurydice, the prototype of which was the muse and lover Lou Andreas-Salome. The relationship between Rilke and his chosen one ended in a tragic break. In many poems, the poet addresses his beloved, but it is the poetry «Orpheus. Eurydice. Hermes» becomes the epitaph of his feeling. Orpheus, depicted by Rilke in this poem, is uncertain, weak in his faith. This, according to the poet, was the main reason for the hero’s defeat, his loss of his beloved Eurydice. For a deeper understanding of the author’s position, one should refer to the ancient context of the poem. In the article, it is proposed to analyze poetry from the collection «Sonnets to Orpheus» in class, taking into account biographical and cultural contexts. The necessity to focus student’s attention on the last period of the writer’s work (1913- 1926) is noted. R.M. Rilke was deeply affected by the tragedy of the First World War, the senseless loss of life and the destruction of cultural monuments. These events intensified the sense of tragedy, loss of world harmony, chaos and hopelessness in the artist’s poetry. It was found that the study of the artist’s lyrics in different contexts is important, as it provides an opportunity to analyze the writer’s works in connection with his life (biographical context), to reveal the literary originality of the works (literary context), to find out the peculiarities of the work of R. M. Rilke as a phenomenon of the art of words (cultural context). The moral and educational potential of literature lessons allows to realize a personally meaningful context.
Концепція людини в малій прозі Катерини Мотрич
(Домбровська Я. М., 2017) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на матеріалі збірки «Соняхи» (1978) з ясовано художні особливості втілення концепції людини в малій прозі Катерини Мотрич. Систематизовано сучасні наукові погляди на означену проблему в літературознавстві. Проаналізовано основні засоби творення характерів персонажів у прозі Катерини Мотрич, серед яких: портрет та його деталі, автобіографічні елементи, внутрішні монологи, біблійний інтертекст, ретроспекція, художні антропоніми тощо. На основі теоретичних напрацювань В. Марка в аспекті художньої концепції людини досліджено своєрідні параметри зображення особистості в оповіданнях письменниці. The art of K. Motrich belongs to the little-studied page of Ukrainian literature of the second half of the XX century. The writer debuted in the genre of novels and short stories, including a collection of «Sunflowers» (1978), later appeared novels and stories («Time of the shortest shadow» (1982), «Before the temple of love and pain» (1989), the novel «Morning» (1987), «The Night After the Rise of the Sun» (2001). Despite the artistic value of K. Motrych, many aspects of her heritage are not yet sufficiently stidued. In the national literature, in fact, there is no holistic and completed creative portrait of the writer. This situation is due, in our opinion, to the insignificant number of researches devoted to artistic searches K. Motrich. Literary-critical thought is presented in the foreword to the writer s books and individual explorations in the periodicals. Separate attempts to analyze the creative work are available in scientific researches of modern literary critics H. Vapsniak, H. Novikova, H. Onufrik. The mentioned researchers almost did not disclose the genre and stylistic features of prose of K. Motrych in aspects of subjects and issues, composition, art modeling of characters and so on. The mans artistic concept in the writers small prose has not been adequate analytical coverage. The article analyzes the concept of a man in a small prose of the writer on the parameters pointed out by V. Marco in his work «The basis of creative quest: Art concept of man in modern Ukrainian literature» (1987), among which: volume; the basic principles (lines); ideological and aesthetic aspects, in which personality is manifested and realized. It was found out that the concept of man in early works by K. Motrych is expressed primarily through the portrait and its details, autobiographical elements, internal monologues, artistic anthroponyms, and others like that. The creativity of the writer is imbued with moral motives. The author seeks to penetrate into the essence of nature, to understand. First of all, the writer is concerned with the problem of personality morality, as, for example, in the stories «Lyubistok in the moonlight evening», «June thunder», «Memory of the verve filial», etc. The attention of the author of the collection «Sunflowers» is focused on depicting the lives of ordinary villagers. The basic principle of the artistic concept of man in a prose of K. Motrich is humanism. The collection testifies to the fascination of the writer with beauty, goodness and vice versa her organic intolerance to evil. The plane on which the connection of the artistic concept of a man with the ideological and thematic spectrum of a work is embodied in the stories of K. Motrych presents the nature in the womb of which the human soul is reborn.
Концепція національної ідентичності в публіцистиці Оксани Пахльовської (на матеріалі книги "Ave, Evropa")
(2017) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на матеріалі книги «Ave, Europa!» проаналізовано концепцію національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської. З’ясовано, що складовими національної концептосфери авторки є такі концепти: Україна, Європа, комунікація, діалог, культура, Бог, історична пам’ять тощо. Виявлено, що концепція національної ідентичності в публіцистиці О. Пахльовської реалізується насамперед через концепти «Україна» та «культура». У контексті останнього йдеться про необхідність культурно-наукового співробітництва України з іншими країнами.
Мотив кохання в творчості Овідія
(Домбровська Я. М., 2020) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті проаналізовано особливості втілення мотиву любові в циклі любовних елегій «Amores» та дидактичній поемі «Мистецтво кохання» Овідія. Цикл елегій «Amores» та дидактична поема «Мистецтво кохання» Овідія демонструють модифікацію концепції любові крізь призму світогляду митця. Античність не знала християнського кохання, в основі якого лежить духовне начало, і виражала це почуття по-іншому. Для римської культури поняття «кохання» передбачало різновид приємного відпочинку, «освіченого дозвілля». З’ясовано, що на сторінках означених творів митець оспівує закоханість, безтурботні любощі, чуттєві насолоди. Кохання для Овідія – це гра, успішний фінал якої полягає в умінні зваблювати свою обраницю чи обранця. The theme of love is one of the leading places in the literature. This motive is, on the one hand, the common thing that unites creativity of artists of different epochs and countries, and on the other – demonstrates the historical variability of moral and ethical views on the concept of love. The concept of love in the work of the great Roman poet Ovid is a vivid example of the modification of this notion in the context of the culture of antiquity. Ovid, а famous love singer» in «World Literature», perpetuates the feeling in such works as «Love Elegy» («Amores»), «Heroides», «The Art of Love» («Ars amatoria»), «Cure for love» («Remedia amoris»), «Metamorphosis» («Metamorphoses»). He not only theoretically comprehends the category of love and its components («Love Elegy»), but also gives practical advice to men and women about, for example, how to keep your love longer, how to look and behave, to attract your second half, etc. («The art of love»). Thinking of love, Ovid is still hiding his feelings. A number of researchers (V. Aleksieiev, M. Hasparov, A. Sodomora, B. Shalaginov, S. Shervinsky, L. Maistrenko) consider love in Ovid’s works as a poetic theme. It is not concrete, but abstract. Therefore, in the opinion of L. Maistrenko, it is in vain to look in Ovid’s poems something individual. The poet was interested only in the conditional, expressed by verbal skills. Instead, the individual author’s expression of love motif appears in Ovid as a processing literary material by the artist. He, unlike other authors of elegy, does not escape into the fictional world of his poetry. He is interested in and attracts today, accordingly, and his love is real, without decorations, as it is in life. «A tight erotic color» (B. Shalaginov), a metaphorical comparison of love with the war, where it is as difficult to win a woman as a fortress, and every one in love is a soldier, distinguishing the poetry of the artist and individualizing it. Consequently, the cycle of elegies «Amores» and the didactic poem «The Art of Love» by Ovid demonstrate a modification of the concept of love through the prism of the artist’s worldview. Antiquity did not know the Christian love, which is based on the spiritual principle, and expressed this feeling in a different way. For Roman culture, the notion of «love» envisaged a kind of pleasant rest, «enlightened leisure».
Мотив фатуму у прозі Володимира Даниленка зі збірки «Сон із дзьоба стрижа»
(Домбровська Я. М., 2019) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на матеріалі прози зі збірки «Сон із дзьоба стрижа» В. Даниленка проаналізовано особливості функціонування мотиву фатуму у структурі художніх текстів митця. З’ясовано прикметні особливості творчості письменника, серед яких: поєднання побутових і фантастичних елементів, візії і реальної дійсності, тяжіння до сюрреалізму та магічного реалізму. Виявлено, що містичні настрої і фаталістичні події, які відбуваються у новелах збірки «Сон із дзьоба стрижа», посилюють ірреальність дійсності у якій існують персонажі. Послуговуючись екзистенційними категоріями абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті, автор моделює художній світ, у якому наскрізним є мотив фатуму, невідворотності долі. Ukrainian literature of the late 20 th – the beginning of the 21 th century is marked by the variety of creative searches of the artists of the word, which was expressed in the multifaceted disturbance of the problem, experimentation at the level of form and content, etc. Significant in the modern literary process is the work of V. Danylenko, a prose writer, a literary critic, a representative of the so-called Zhytomyr prose school. The author creates multi-level artistic texts, gives them deep lyricism and psychological subtext. In the prose of the artist skillfully combined household and fantastic elements, visions and reality, which testifies the writer’s attraction to surrealism and magical realism. The collection «A dream from a marlet’s beak» (2007) by V. Danylenko aroused interest among critics and ordinary readers. Exploring the poetics of the prose of this collection, literary scholars point to the surrealistic features of the prose of V. Danylenko, the symbolism of dream paintings and the originality of the combination of polar opposite motifs in the novels of the artist. The mystical sentiments and fatalistic events that take place in the novels «A dream from a marlet’s beak», reinforce the unreality of reality in which there are characters. Using the existential categories of the absurdity of being, fear, despair, loneliness, suffering, death, the author simulates the artistic world, in which there is the inevitability of fate. Fatum as an irrational force that predetermines human behavior, in particular the tragic consequences of actions presented in the story «The image with lemur». Unemployment in career and family life, the protagonist explains a predetermined for each person a fate that can not be changed. In the works of V. Danylenko, the fatum is mostly found by those who must be punished and become a kind of pay for the sins committed. The role of the verdict for treason fatum performs, for example, in the story «Man of Thunders». In the Ukrainian language, there are a number of synonyms for the word «fatum»: fate, disbelief, talent, lots. As in the ancient tragedy, where the gods performed the function of fate, in the prose of V. Danylenko, a man is depicted as a puppet in the hands of a puppet. This, in particular, is mentioned in the story «The boy with chicken legs», where the author enters this thesis in the mouth of his grandmother: «We are, my baby, big dolls in the hands of the Lord... Our enemies are the springs that drive us» (Danylenko, 2007: 229). Thus, the concept of «fatum» is known since the time of the ancient tragedy. In the literature, the term is borrowed from philosophy and is used to denote fate and its inevitability. Thanks to the fate motive in his writings, V. Danylenko seeks to reveal the tragedy and unpredictability of the fate of man, point out the importance of irrational factors in life.
Особливості творення образу «позитивного героя» у прозі М. Томчанія
(Домбровська Я. М., 2018) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на матеріалі оповідань та романів трилогії «Жменяки» М. Томчанія проаналізовано особливості творення автором образу «нової» соціально активної особистості, поява якої в літературі була зумовлена потребами часу. З’ясовано, що для моделювання характеру позитивного героя письменник використовував деталізований зовнішній портрет, який сприяв розкриттю внутрішнього світу персонажа через особливості його зовнішності, інтонації, тембру мовлення тощо. Доведено, що завдяки таким художнім засобам як: художня деталь, аналіз внутрішнього світу героя через взаємні оцінки, внутрішнє мовлення, психологізм тощо, автору вдалося створити образ справжньої, живої людини із притаманними їй фізичними чи моральними вадами незалежно від її ідеологічної приналежності. The analysis of peculiarities of creating the author’s image of «new» socially active personality as well as the needs of his/her appearences in literature is made in the article.. It was found out that in order to simulate the character of a positive hero, the writer used a detailed external portrait, which contributed to the disclosure of the inner world of the character due to the features of its appearance, intonation, timbre, and the like. It has been proved that due to such artistic means as: the artistic detail, the analysis of the inner world of the hero through mutual evaluations, internal speech, psychology, etc., the author managed to create the image of a true, living person with its inherent physical or moral defects, regardless of its ideological affiliation. In the works of M. Tomchaniy, such an image most often occurs in his early works on the subject of the present, which are included in the collections of «Silk grass», «Transcarpathian stories», where the writer seeks to show the so-called «old-new» in the life of Transcarpathians. For example, in the story «On the Edge», the artist tries to reproduce the scum in the soul of the protagonist - from private psychology to collectivism, thus creating the essay character of a contemporary - a new person in the conditions of the existence of Transcarpathian lands within the Soviet Ukraine. Talking about the events of Holodne village in the story «Our Family», a prose writer through typical images of his contemporaries: a communist, chairman of the village council of Nytkulynitsa, school principal Oleg Chumak, head of the agricultural Holub, rural activist Mykhaylo Chekaniuk, is trying to recreate realistic pictures of the new time. However, the static nature of the plot, the conflictlessness and the ideological nature of these works deprive the image of the so-called «new man» of any livelihood. This is more of a tribute to the fashion, creative pursuit of the artist. Instead, in the prose of the 1960’s, the writer tries to rethink the type, considering it through the prism of the entire 19th-century ideals: humanism, creative work, and so on. «New» in his writings the artist wants to see people spiritually enriched, creatively gifted, hard-working.
Особливості функціонування розмовної лексики в сучасній українській періодиці
(Домбровська Я. М., 2016) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті з’ясовано, що на початку ХХІ століття в українській періодиці розмовні слова найчастіше вживаються в статтях громадсько-політичного змісту. Визначено, що автори публіцистичних текстів використовують лексику, яка має переважно негативно-оцінне значення. Серед них є розмовні іменники, за допомогою яких автори статей дають характеристику владі та її представникам, демонструючи свою зневагу; розмовні прикметники, які виражають, зокрема, ознаку якості чи внутрішніх властивостей і забарвлені негативними відтінками розмовні дієслова.
Особливості художньо-мовленнєвої організації поеми «Енеїда» І. Котляревського
(Домбровська Я. М., 2020) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті проаналізовано художньо-мовленнєві особливості організації поеми «Енеїда» на рівні чотирьох сфер художньої мови: лексичної, лексико-фразеологічної (тропи), синтаксичної (стилістичні фігури) та звукової (фоніки). З’ясовано, що зважаючи на бурлескний стиль твору, письменник використовує в поемі вульгаризми, макаронічну та «тарабарську» мови. І. Котляревський використовує різноманітні засоби контекстуально-синонімічного увиразнення мовлення, серед яких найчастіше зустрічаємо порівняння, епітети, метафоричні вислови. Акцентовано, що для підсилення гумористичного звучання твору автор «Енеїди» використав різноманітні стилістичні фігури. Найчастіше митець вдається до ампліфікації, підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів. The article notes the peculiarities of speech and speech organization of the poem «The Aeneid» at the level of four spheres of artistic language: lexical, idiomatic (tropics), syntactic (stylistic figures) and sound (phonecos). It is found that due to the burlesque style of the work, the writer uses vulgarism, macaroni and Tarabar languages in his poem. Researchers point to a large number of archaisms in the work, including the designation of outdated clothing names. It is proved that the use of the names of the elements of masculine and feminine outdated items allowed I. Kotlyarevsky to depict the historical color and everyday conditions of social life of that time. In addition, the names of the clothes used by the writer reflect the social differentiation of the Ukrainian population of the first half of the nineteenth century. I. Kotlyarevsky uses various means of contextually-synonymous expression of speech, among which the most common are comparisons, epithets, metaphorical expressions. It is emphasized that to enhance the humorous sound of the work, the author of «The Aeneid» used a variety of stylistic figures. Most often, the artist resorts to the amplification, enhancement of characteristics, supplementation and enrichment of thought through the accumulation of homogeneous linguistic means. The sound organization of the poem is characterized by a conversational intonation peculiar not only to the author but also to the characters. The verbal imagery reproduces the writer’s national outlook, his connection with the moods of the era and the mentality of Ukrainians.
Особливості художньо-мовленнєвої організації трилогії "Жменяки" М. Томчанія
(Лукашевич О. М., 2014) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У пропонованій статті автор розглядає особливості художньо-мовленнєвої організації трилогії «Жменяки» М. Томчанія на рівні лексики та своєрідної літературно-художньої антропонімії. Означені виміри актуалізуються на мовному матеріалі романістики письменника через історизми, архаїзми, лексичні й граматичні діалектизми, лексичні мадяризми, іншомовні слова та власні назви персонажів – імена, прізвища й прізвиська. Завдяки їм митцю вдалося правдиво передати історичні та соціальні особливості розвитку Закарпаття середини ХХ ст. In this paper the author examines peculiarities of art-speech of the trilogy «Zhmenyaky» by M. Tomchaniy on the lexical level and original literary and artistic anthroponymy. The mentioned dimensions are updated in romance philology language material through the writer’s historicism, archaisms, lexical and grammatical dialect, lexical madiaryzms, foreign words and proper names of the characters – the names and nicknames. Thanks them artist managed truly transfer the historical and social peculiarities of Transcarpathia development in the mid-twentieth century.
Рецепція образу Ісуса Христа в творчості Григорія Сковороди (на матеріалі збірки «Сад божественних пісень»)
(Лисенко М. М., 2019) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на матеріалі збірки «Сад божественних пісень» проаналізовано рецепцію образу Ісуса Христа в творчості Г. Сковороди. З’ясовано провідні мотиви у збірці – це барокові мотиви уславлення Христа, любові до нього й посвяти себе йому, здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею. Виявлено, що у піснях збірки художньо змальовано найважливіші моменти життя Сина Божого: мотиви народження, хрещення, смерті і воскресіння Христа розроблено Г.Сковородою у четвертій, п’ятій, шостій, сьомій, восьмій та п’ятнадцятій піснях відповідно. The article on the material of the collection «The Garden of Divine Songs» analyzed the reception of the image of Jesus Christ in the work of H. Skovoroda. The leading motifs in the collection are found out - these are the Baroque motives of the glorification of Christ, the love for him and the dedication to him, overcoming the passions of the deserted world, the rejection of the power of the flesh over the soul. It was found that in the songs of the collection the artistic depictions of the most important moments of the life of the Son of God: motifs of birth, baptism and death and the resurrection of Christ were developed by H. Skovoroda in the fourth, fifth, sixth, seventh, eighth and fifteenth songs.
Роль пейзажу в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки
(Домбровська Я. М., 2021) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті проаналізовано роль пейзажу в драмі- феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки. З’ясовано, що за допомогою пейзажу письменниця відтіняє смислову сторону драми, оскільки змалювання картин природи в їх мінливості глибоко пов’язане з ідейним змістом твору. Пейзаж у «Лісовій пісні» важливий в описі обставин, подій, що відбуваються в творі. Він виконує роль психологічного паралелізму, адже за його допомогою Леся Українка передає внутрішній душевний, емоційний стан героїв. Окрім того, пейзаж вияскравлює екзистенційну проблематику твору, ілюструє етапи морального переродження персонажів. Водночас пейзаж поєднує в собі символічне значення і творить хронотоп драми. The article analyzes the role of landscape in Lesya Ukrainka’s drama extravaganza “Forest Song”. It was found that the landscape in the drama plays an important multifunctional role, reflecting the patterns of poetics of the work. With the help of the landscape, the writer shades the semantic side of the drama, because the depiction of pictures of nature in their variability is deeply connected with the ideological content of the work. Landscape in the “Forest Song” is important in describing the circumstances, events that occur in the work. It plays the role of psychological parallelism, because with its help Lesya Ukrainka conveys the inner mental, emotional state of the heroes. In addition, the landscape highlights the existential issues of the work, illustrates the stages of moral rebirth of the characters. At the same time, the landscape combines symbolic meaning and creates a chronotope of drama. Lesia Ukrainka’s “Forest Song” marks a new stage in the development of the verbal landscape. The writer addresses the theme of nature throughout her work. Landscape sketches serve to enhance the drama, acquire psychological significance and become a means of artistic depiction of the inner world of man. Often the landscape in the works of Lesya Ukrainka becomes a form of expression of freedom-loving aspirations, as we see in the drama extravaganza. The functions performed by the landscape as one of the substantive elements of a literary work depend on the style of the author, the literary direction (trend) with which it is associated, the method of the writer and genre of the work. In “Forest Song” romantic landscape has its own characteristics: it serves as a means of creating an unusual, fantastic world of forest dwellers, which opposes the world of people. Saturation with bright and varied colors makes the landscape emotional (hence the uniqueness of its details and images, often invented by the writer). The romantic landscape of the spring overshadows Lukash’s melancholy, dreamy soul. Nature responds to the singing of his flute. Landscape in the drama reflects one of the central themes of romanticism – the dissonance between the dream and life itself, symbolizes the turmoil, shades the mood of the characters.
Творчість М. Томчанія в контексті доби : еволюція художнього мислення
(Лукашевич О. М., 2013) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті розглянуто твори М. Томчанія, зокрема «Латаний мішок», «Повернення», «Іринка», «На межі» тощо, написані автором в перше повоєнне десятиріччя. Проаналізовано цикл оповідань кінця 50–60-х років ХХ століття. Простежено ґенезу художнього мислення письменника. Виявлено ряд прикметних рис, приналежних до поетикальної системи М. Томчанія, а саме: ліризм, психологізм, глибинна етнічна пам’ять поколінь, зв’язок людини з природою та ін. The article deals with the works of M. Tomchaniy, including «Patched bag», «Return», «Irinka», «On the Edge», etc., written by the author in the early postwar decades. The cycle of stories of late 50–60-ies of XX century was analyzed. The genesis of creative thinking of the writer was investigated. Found out a number of distinguishing features, belonging to poetical system of M. Tomchaniy, namely lyricism, psychology, deep ethnic memory of generations, the relationship between man and nature and others.
Функціонування прецедентних онімів в епістолярії Уласа Самчука
(Домбровська Я. М., 2018) Пангелова, М. Б.; Бродюк, Ю. М.; Panhelova, M.; Brodiuk, Yu.
У статті здійснена спроба проаналізувати особливості використання прецедентних імен у приватному листуванні відомого українського письменника екзилю Уласа Олексійовича Самчука. Зокрема, подано опис різновидів прецедентних онімів, які використовував письменник у своїх приватних кореспонденціях. Висвітлені мовні засоби, що дозволили актуалізувати переносне значення оніму, в результаті чого ім’я набуває якості прецедентної одиниці. Авторами зроблено спробу виділити ті тексти у листах означенного майстра художнього слова, які традиційно відносяться до прецедентних. The article deals with the analyzing the peculiarities of the use of case names in private correspondence of the famous Ukrainian exile writer Ulas O.Samchuk. In particular, a description of the varieties of precedent onymies used by the writer in his private correspondence is given. Language means, which allowed to actualize the figurative meaning of onym, as a result of which the name acquires the quality of the precedent unit were outlined. The specificity of using precedent names in epistolary texts is determined. Also, in the research studio attention is paid to the phenomenon of intertextuality and the closely related concept of precedent. Authors attempted to highlight those texts in the letters of the mentioned master of the artistic word, which traditionally refer to precedent. The current state of linguistic study of intertextuality requires the inclusion of a specific notion of «case-law texts». These include texts, which are relevant to the individual in the cognitive and emotional sense, those who are of a person-specific nature, that is, well-known to the general public of the identified person, the treatment of which is repeated regularly in the discourse of the identified linguistic personality. The theory of precedent has gained its development in the studios of D.Hudkov, I.Zakharenko, D.Bahaieva and V.Krasnyi. The researchers identified the following types of precedent phenomena: case-situation into precedent, case name and case statements. Within the framework of the article we consider case names in the private correspondence of Ulas Samchuk. The material was provided by epistolary texts, which are stored in the State Archive of the Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Fund No195. Case names refer to individual names, forming a special group within this class. The status of precedent acquire those names belonging to the cognitive base, that is, the invariant representation of the «cultural object» marked by them is common to the entire linguocultural community. According to D.Hudkov, precedent names reflect the system of standards of society’s culture to a large extent, set a given value scale and a paradigm of social behavior.
Художньо-естетична інтерпретація архетипу землі в романі «Жменяки» М. Томчанія
(Домбровська Я. М., 2019) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті проаналізовано архетип землі у романі «Жменяки» М. Томчанія. Дослідження означеного архетипу здійснено на основі концепції К.-Г. Юнга про колективне несвідоме. Визначено, що архетип землі у романі увиразнено через образ Івана Жменяка. У статті зазначено, що М. Томчаній не лише продовжив традицію зображення життя селянина в його праці на землі, а й по-новому осмислив її, враховував специфіку закарпатського локусу. Синтез землі й людини автором відображено на двох рівнях: зовнішньому (просторовому) та підсвідомому. У першому випадку образ землі реалізується через природний простір, у якому мешкають закарпатці, у другому ж трактується як підсвідома залежність хлібороба від землі-годувальниці, звідси і страх її втратити. Архетип землі у романі знаходить своє вираження у релігійному асоціативному полі, де трансформується в символ правічної матері-годувальниці, що народжує все і після смерті приймає назад до свого лона. The article analyzes the archetype of the land in the novel «Zhmeniaky» by M. Tomschaniy. The study of this archetype was carried out on the basis of the concept of K.-G. Jung about the collective unconsciousness. It is determined that the archetype of land in the novel is made clear through the image of Ivan Zhmnyak. Thanks to him, the author manages to convey the continuity of the spiritual tradition, the genetic memory of the relationship between man and earth. The article states that M. Tomchany not only continued the tradition of representing the life of the peasant in his work on earth, but also comprehended it in a new way, taking into account the specifics of the Transcarpathian locus. The synthesis of the earth and man by the author is reflected on two levels: external (spatial) and subconscious. In the first case, the image of the earth is realized through the natural space in which the Transcarpathians live, while the second one is interpreted as the subconscious dependence of the farmer on the land of the nurse, hence the fear of losing it. On the other hand, the concept of the earth acts as a kind of moral qualities of personality. So, a Jew in the village is considered a stranger in the countryside because of the fact that, instead of trading in a vodka in a tavern, as does his relative Neumann, he loves hard work at the plow, thus choosing honest earnings; The pawman refuses to help the village killer Bodor spit the ends of the field, for «the land will not accept the grain from such a hand, it will not yield the first harvest» (Tomchanyi, 1974: 24). In addition, the image of the earth reveals the most prominent features of the heroes – the antezism of the old Zhmeniak, the love for the fatherland of the region of Yurko Telegazi, and others like that. It should also be noted that partly genetic interdependence of man and earth transformed into internal subjective nature of the character, the certifying his character traits such as isolation, darkness, severity and reticence, sometimes even avarice. These qualities are due to the difficult fate of Ukrainian-Rusyn: in the pages of the trilogy, the artist depicts the human souls who are offended by the political cataclysms of the 20 th century. The archetype of the earth in the novel finds its expression in the religious associative field, where it is transformed into a symbol of the right mother- nurse, which gives birth to everything and after death takes back to his womb.
Художня антропологія трилогії "Жменяки" М. Томчанія
(Лукашевич О. М., 2014) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
На основі аналізу романів «Жменяки», «Тихе містечко», «Брати», які складають трилогію відомого закарпатського письменника Михайла Томчанія, з’ясовано основні концепти художньої антропології митця на тлі реалій закарпатського села від Першої світової війни до середини ХХ ст. Завдяки засобам психологізму (мотивація поведінки, вчинків) та художній деталі письменник створює виразні характери, ілюструючи таким чином внутрішній світ особистості в усій його складності та багатогранності. On the analysis of the novels «Zhmenyaky», «Quiet Town», «Brothers», which make up the trilogy of well-known Transcarpathian writer MichayloTomchaniy, defined the basic concepts of art anthropology of artiston the background of the realities of Transcarpathian village of the First World War to the mid-twentieth century. Due to the psychological devices (motivation of behavior, actions) and artistic detail the artist creates a distinct character, thus illustrating the inner world of the individual in all its complexity and versatility.
Ідеологічні штампи у вітчизняній періодиці 1950-1960-х рр. (на прикладі літературно-критичних статей про Михайла Томчанія)
(Домбровська Я. М., 2016) Бродюк, Ю. М.; Brodiuk, Yu.
У статті на прикладі літературно-критичних статей про творчість Михайла Томчанія проаналізовано ідеологічні штампи у вітчизняній періодиці 1950-1960-х рр. На матеріалі низки періодичних видань («Закарпатська правда», «Літературна Україна», «Дніпро», «Жовтень», «Вітчизна») розкрито їх ідеологічну риторику, оскільки пріоритетним для літературно-критичних спостережень, присвячених творчості митця означеного періду, є засудження приватновласницького інстинкту селянина, влади землі над ним. З’ясовано, що тогочасна преса виступала дієвим інструментом пропаганди у формуванні ідеології.