Котовський, Ростислав ВіталійовичKotovskyi, Rostyslav Vitaliiovych2015-05-282015-05-282012-02-29Котовський Р. В. Село західних областей України : соціальні трансформації (вересень 1939 - червень 1941років) [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: [спец.] 07.00.01 "Історія України" / Ростислав Віталійович Котовський ; [наук. кер. Н. Ж. Коростіль ; М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Переяслав-Хмельниц. ДПУ ім. Григорія Сковороди", ІН-т історії України. – Переяслав-Хмельницький (Київcька обл.), 2012. – 26 с. – Бібліогр.: с. 21-22 (8 назв).http://ephsheir.phdpu.edu.ua:8081/xmlui/handle/8989898989/152У дисертації на основі широкого кола історичних джерел проведено дослідження взаємовідносин державної влади і багатонаціонального сільського населення західноукраїнського регіону. Виявлено зміни, що відбулися в суспільно-політичному та соціально-економічному житті західноукраїнського села з вересня 1939 р. до червня 1941 р., методи й засоби здійснення політики радянізації регіону. У вказаний період відбулася трансформація життя сільської спільноти, яка полягала у негайному перетворенні регіону на складову частину СРСР з аналогічними уніфікованими політичними, економічними, самоврядними, соціальними та духовними структурами. «Соціалістичні перетворення» мали неоднозначний і суперечливий характер. З одного боку, вони супроводжувалися експропріацією маєтків польських землевласників, церкви, осадників, колоністів, перерозподілом їхнього майна між селянами, націоналізацією землі, ліквідацією безробіття, українізацією державних установ, системи народної освіти, культури, покращенням охорони здоров’я на селі тощо. Цим нова влада в соціально-економічному плані продемонструвала свої переваги над попередньою – польською. Автор вважає, що з іншого боку, відбулася ліквідація політичної, господарської, самоуправлінської та культурної інфраструктури, створюваною століттями українською, польською, єврейською, німецькою та румунською інтелігенцією. Процес розкуркулення, насильницька колективізації, репресії проти «буржуазних націоналістів всіх мастей», масові репресії і депортації, антицерковні акції викликали хвилю протесту і несприйняття радянської влади на рівні сільської спільноти. «Золотий вересень» виявився «криваво-червоним», а радянізація здійснювалася адміністративними методами з грубими порушеннями принципів міжнародного права, цілковитим ігноруванням цивілізованих норм міждержавних стосунків і моралі. Здійснено аналіз діяльності селянських комітетів, які відігравали роль провідника політики більшовицької партії на селі. В більшості випадків сільрадами керували «пролетаризовані» чи «соціально-близькі елементи», які мало цікавилися сільськими справами. Головною вимогою була беззастережна підримка політики більшовиків. Суть їхньої роботи полягала в сумлінному і вчасному виконанні наказів, що поступали згори. Такий перерозподіл влади аж ніяк не влаштовував загал селянства. Хоча сільські Ради і поступалися впливом місцевим громадам, за ними стояв державний адміністративно-бюрократичний апарат на чолі з надісланими комуністами та органами НКВС, що не привело до відкритого «двовладдя». Незважаючи на такий тиск, сільські громади, продовжували залишатися місцем, де селяни могли чинити пасивний опір владі. 24 Доведено, що стати державними органами сільським громадам не дозволили через не визнання «класового принципу» при вирішенні справ. Членами сільських громад, які розрізнялися за національністю та віросповіданням, було все населення села на чолі з авторитетними особами – священиком чи вчителем. Саме заперечення ними існування «класової боротьби», а також їх національна (націоналістична), релігійна спрямованість, фінансова самостійність призвели до усунення цього соціального інституту. Чільне місце у прорадянських організаціях на селі займали партійні осередки, адміністрація радгоспів, машинно-тракторних станцій та колгоспів. Досліджено традиційні інститути селянського самоврядування – сільські громади, які були поставлені під контроль тимчасових органів радянської влади селянських комітетів, а згодом сільських Рад депутатів трудящих. Реально вони опинилися піл пильним наглядом партійних і репресивних органів НКВС. Вилучення зерна, сільгосппродукції, грошей відбувалося під державним тиском і направлялося проти заможної верстви, незважаючи на думку громад. Протистояння між громадами і радянськими органами влади на селі відбувалося на всіх ділянках. Влада вбачала у громадах загрозу своєму впливу на село. Сільські Ради депутатів трудящих, повністю контролювалися більшовицькою партією і не відповідали «насущним» інтересам «трудового» селянства. Охарактеризовано селянський ідеал, який базувався на прадавніх духовних, господарських та культурних основах. Західноукраїнське село мало невирішені одвічні внутрішні протиріччя – (українці – поляки – євреї – румуни). Національна самоідентифікація та самоорганізація сільського соціуму формувалася в повсякденному побуті, традиціях, звичаях, ремеслах, релігії, а радянська влада посягнула «на це все – на одвічне і святе». Це вело до зростаючої конфронтації на політичному, національному, релігійному та «класовому» ґрунті. Це доказали подальші події Другої світової війни. В умовах німецької, угорської та румунської окупації, українсько-польське протистояння переросло у жорстоке кровопролиття. На основі систематизованого фактичного матеріалу автор стверджує, що влада у селянах- власниках вбачала ворогів радянського ладу, розглядала сільськогоспо- дарське виробництво як джерело для розвитку промисловості. Західноукраїнське село виступало резервом трудових ресурсів, постійних фінансових надходжень у бюджет, дешевої сільгосппродукції та сировини. Наступ режиму на селянство полягав у все зростаючому вилученні у селян грошей, зерна, сировини, мобілізації робочої сили, проведенні колективізації. Цей процес відбувався в умовах знищення традиційно усталеної системи господарювання і самоврядування сільських громад та, зумовленого цим, подальшого протистояння політиці партійно-радянської влади. Це сформувало підґрунтя для національно-визвольних рухів (Української повстанської армії та Армії крайової). Рівень політизації західноукраїнського соціуму був досить високим. Історичний досвід міжнаціональних взаємин важливо знати, щоб винести із нього практичні уроки та висновки. 25 Ставлячи питання про причини несприйняття частиною населення приходу радянської влади в 1944 р. – їх слід шукати у політиці радянізації в 1939–1941 рр. The thesis is based on the analysis of a wide range of literary sources and discusses transformations and changes in social, political and economic life of Western Ukrainian villages that took place between September 1939 and June 1941. The paper also focuses on the methods and techniques applied in policy of sovietization of this region. The process of sovietization took place in contexts of rapid transformations in traditional household system and the system of rural community self government and thus caused escalation of continual political infighting against the policy of the Soviet government. This confrontation created the grounds for national liberation and underground forces (Ukrainian Rebel Army and the Armia Krajowa). The level of politicization within western Ukrainian community was 26 rather high. Historical experience of interethnic relationship is extremely valuable for making practical conclusions. The policy of sovietization applied by the Soviet government in 1939-1941 has become the reason for Ukrainian population to resist the Soviet rule later in 1944.otherрадянізаціякадриідеологіярепресивний апаратнаціоналізаціясоціалістичні господарстваосвітакультурамедицинацеркваsovietizationpersonnelideologyreprisal unitsnationalizationsocialist economyeducationculturehealth protectionchurchThesis