Молоткіна, В.Molotkina, V.2023-10-112023-10-112023Молоткіна В. Вплив культурно-ідеологічних процесів на функціонування видавництв в Україні у 40 – 50-і рр. ХХ ст. / В. Молоткіна // Український літопис=Ukrainian Litopys : зб. наук. праць. – Університет Григорія Сковороди в Переяславі. – Переяслав (Київ. обл.) : Домбровська Я. М., 2023. – Вип. 1. – С. 58–68.http://ephsheir.phdpu.edu.ua:8081/xmlui/handle/8989898989/7224У статті аналізуються особливості функціонування видавництв в Україні в умовах політико-ідеологічного контролю над культурною сферою другої половини 40-х – 50-х рр. ХХ ст. Встановлено, що видавнича діяльність в 1940 1950 і рр., як і взагалі протягом всього періоду існування Радянського Союзу, відповідно до партійних директив розглядалася як інструмент ідеологічного впливу на суспільство. Саме книжково-газетним видавництвам панівна комуністична партія відводила роль головного популяризатора своєї політики, тому навіть в умовах післявоєнної розрухи та відновлення економіки держава шукала ресурси для відновлення їх діяльності. Адміністративно-командні методи управління всіма сферами культурного життя, у тому числі й видавничою, ідеологічний тиск, який був дещо послаблений у період війни, з другої половини 1940-х рр. знову починають набирати сили й незабаром набувають характеру ідеологічного наступу. Усім організаціям та установам країни було заборонено випускати самостійно (поза офіційно існуючими видавництвами) книжки, брошури, періодичні видання. Суттєву роль у механізмі ідеологічного впливу на видавничу діяльність відігравала цензура. В умовах тоталітарного суспільства й розгалуженої адміністративно-бюрократичної системи контролю за видавництвами та друкованими виданнями вся друкована продукція ретельно вивчалася на предмет її відповідності ідеологічній політиці держави. Періодична преса публікувала інформаційні матеріали, які не суперечили панівній ідеології і мали формувати потрібну владі суспільну думку. Художні твори, наукові праці передусім розглядалися під кутом зору «ідеологічної витриманості», від чого залежало бути чи не бути їм надбанням громадськості. Особливо системному політичному контролю та ідеологічному редагуванню підлягала українська книга, в якій найчастіше за утвердженням влади «проводилися дрібнобуржуазні націоналістичні погляди». Спеціальні державні та партійні органи, що здійснювали цензурний нагляд, укладали за спеціально розробленою методикою різні види списків друкованих видань, так званої «ідеологічно-шкідливої» літератури, яка підлягала вилученню з видавництв, книжкових складів, магазинів, фондів бібліотек. Конфіскації підлягали твори численних авторів – жертв репресій чи різноманітних ідеологічних кампаній проти «буржуазних космополітів», «критиків-антипатріотів», «переродженців» в історії, філософії, літературі й мистецтві, вчених-генетиків та ін. Також з читацького обігу виймалися книги емігрантів, видання релігійного змісту, а також книжки, в яких містилися фотографії, цитати з праць, позитивні згадки про «ворогів народу». Посилювався нагляд за вивезенням літератури і тими виданнями, які надходили з-за кордону. Адже, поміж першочергових завдань режиму в повоєнний період було виключення будь яких іноземних впливів. Книги в радянському суспільстві виконували виховну функцію тому держава намагалася стимулювати читацький інтерес випуском ідеологічно витриманої літератури великими накладами, ігноруючи інтереси читачів. Питання реалізації непроданої книжкової продукції вирішувалося через комплектування нею бібліотек, внаслідок чого їх книжкові фонди переповнювалися непотрібною для читача літературою. The article analyzes the peculiarities of the functioning of publishing houses in Ukraine in the context of political and ideological control over the cultural sphere in the second half of the 40s and 50s of the twentieth century. It is established that publishing in 1940-1950, as well as throughout the entire period of the Soviet Union's existence, was considered as an instrument of ideological influence on society in accordance with party directives. The ruling Communist Party assigned the role of the main popularizer of its policy to book and newspaper publishing houses, so even in the conditions of postwar devastation and economic recovery, the state sought resources to restore their activities. Administrative and command methods of managing all spheres of cultural life, including publishing, and ideological pressure, which had been somewhat weakened during the war, began to gain strength again in the second half of the 1940s and soon became an ideological offensive. All organizations and institutions of the country were forbidden to publish books, brochures, and periodicals independently (outside of officially existing publishing houses). Censorship played a significant role in the mechanism of ideological influence on publishing. In a totalitarian society and an extensive administrative and bureaucratic system of control over publishing houses and printed media, all printed materials were carefully examined for their compliance with the ideological policy of the state. The periodicals published information materials that did not contradict the prevailing ideology and were supposed to shape public opinion in the way the authorities wanted. Works of fiction and scientific works were primarily viewed from the perspective of "ideological sustainability", which determined whether or not they were allowed to be made available to the public. Ukrainian books were especially subject to systematic political control and ideological editing, which, according to the authorities, often "reflected petty-bourgeois nationalist views". Special state and party bodies that exercised censorship supervision compiled various types of lists of printed publications, the so-called "ideologically harmful" literature, which was subject to confiscation from publishing houses, book warehouses, shops, and library collections, according to a specially developed methodology. The works of numerous authors, victims of repression or various ideological campaigns against "bourgeois cosmopolitans", "anti-patriot critics", "degenerates" in history, philosophy, literature, and art, geneticists, and others, were subject to confiscation. Books by emigrants, religious publications, and books containing photographs, quotes from works, and positive references to "enemies of the people" were also removed from circulation. Supervision over the export of literature and those publications that came from abroad was intensified. After all, one of the regime's priorities in the postwar period was to exclude any foreign influence. Books in Soviet society performed an educational function, so the state tried to stimulate reader interest by publishing ideologically consistent literature in large numbers, ignoring the interests of readers. The issue of selling unsold books was solved by purchasing them for libraries, which resulted in their book collections being overflowing with unnecessary literature for readers.otherArticle