Становище радянських військовополонених на території України 1941 – 1944 рр.

Abstract

В дисертаційному дослідженні виявлено, що Червона Армія була не готова до стійкої оборони. З’ясовано, що створені німцями табори та лазарети для військовополонених не відповідали встановленим міжнародними конвенціями нормам, вони розташовувалися переважно у полі, і їх оточували дротом. Іноді їх розміщували у загонах для худоби, складах, фермах, стадіонах, в розбитих казармах і церквах. Доведено, що основними методами та засобами знищення полонених були: голод, холод, хвороби, фізичне знущання, виснаже ння та непосильна праця. Висвітлено політику окупаційної влади щодо радянських військовополонених на території України, показано динаміку зміни ставлення до полонених в різні періоди війни. Досліджено важливу роль, яку відіграли жителі міст і сіл України у полегшенні становища радянських військовополонених. In the dissertation research revealed that Soviet troops were not ready for a stable defense. It was found that the Germans established camps and hospital for prisoners of war did not meet the established international conventions and nor ms, they were located mainly in the field and are surrounded by wire. They are sometimes placed in the farmyard, warehouses, farms, stadia, broken barracks and churches. It is proved that the main methods and means of destruction were captured: hunger, cold, disease, physical abuse, exhaustion and overwork. Clarifies the policy of the occupation authorities on Soviet prisoners of war in Ukraine, depicts the development of attitudes to prisoners in different periods of war. Explored the important role played by the inhabitants of towns and villages of Ukraine in relief of Soviet prisoners of war.