Провідні тенденції історичного розвитку Західної Європи наприкінці XV- у першій половині XVII ст.

Abstract

Тривалий час науковці країн колишнього Радянського Союзу називали період з кінця ХV до середини ХVІІ ст. пізнім Середньовіччям. Але з розколом імперії історики сприйняли західну схему періодизації, назвавши цю епоху раннім Новим часом. Хоча і перша, і друга назви підкреслюють перехідний і вкрай суперечливий характер цього періоду. Відмітними його рисами були: – глибокі соціально-економічні зрушення, що привели до виникнення нових, капіталістичних відносин; – політичні і культурні зміни, що сформували національні монархії і новий світогляд; – значне прискорення суспільного розвитку поряд з численними спро- бами повернення до старих, відживаючих традицій і відносин. For a long time scientists of the former Soviet Union called the period comprising 15th and 17th centuries “the Late Middle Ages”. But due to the empire dissidence historians accepted western periodization scheme and called this epoch “Early Modern period”. Although the first and second names emphasize the transition and highly controversial character of this time. Its distinctive features were: – profound social and economic changes that caused new capitalist relations; – political and cultural changes that formed national monarchy and new outlook; – considerable acceleration of social development despite the attempts of returning to the old, moribund traditions.