Молдавське і Валаське князівства у ранній Новий час

Abstract

Серед джерел з історії ранньоновочасної Молдавії найбільшим скарбом є літописи, за кількістю яких немає аналогів у східнороманському світі. Із XVI ст. до нас дійшло декілька анонімних хронік і три літописи, складені духовними особами. Серед останніх назвемо «Молдавсько-слов’янський літопис» романського єпископа Макарія (кінець XV ст. – 1557) про події 1504 –1551 рр., написаний за дорученням молдавського господаря Петру Рареша; «Молдавсько-слов’янський літопис» ігумена Кіпріянського монастиря Євфімія(початок XVI ст. – 1561), підготовлений на замовлення Олександра Лепушняну і є продовженням твору Макарія (охоплює період 1541 – 1554 рр.) Chronicles are the biggest treasures among the historic sources of the early modern Moldova. There are several anonymous chronicles remained from the XVI century. Those are “Moldavian-Slavic Chronicle” by Roman bishop Macarius (the end of XV century – 1557) – this chronicle is about the events of 1504-1551s and it was written on behalf of the Moldavian master Petru Rareş; “Moldavian-Slavic Chronicle” by hegumen of Cyprus monastery Yevfimiy (the beginning of XVI century – 1561) was prepared according to the order of Alexander Lepushnyanu which is the continuation of Macarius’s chronicle (1541 – 1554).