Психологія фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти

Abstract

У дисертації представлено цілісну концепцію дослідження психології фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти. Зазначено, що фасилітативна взаємодія спрямована на суттєве поліпшення індивідуальних результатів пізнавальної діяльності завдяки співучасті в ній іншої людини. Під фасилітацією ми розуміємо особистісно зорієнтований підхід, що виражається у глобальному почутті довіри до людини, в тенденції до особистісного зростання, розвитку та реалізації її індивідуального потенціалу. Виокремлено компоненти фасилітації, покликані створити такий мікроклімат у колективі, який забезпечував би особистісне зростання і розвиток: справжність, «природність», щирість особистості; конгруентність; прийняття своєї особистості та особистості іншої людини, дбайливе ставлення до неї і позитивне прийняття цієї людини – навіть у разі визнання її недоліків; емпатійне розуміння. Показано, що фасилітативна взаємодія є досить специфічним різновидом активного переходу поведінкових патернів у стійкі сенсові структури, що забезпечують зміну особистості як школяра, так і самого педагога. Визначено типи фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти. На основі результатів емпіричного дослідження з’ясовано психологічні особливості, умови, чинники та закономірності організації продуктивної фасилітативної взаємодії в педагогічному процесі закладів середньої освіти. The dissertation presents a general conception of the research of psychology of facilitative interaction in the pedagogical process at secondary schools. It was noted that facilitative interaction had the aim to provide significant improvement of the individual results of cognitive activity through the participation of another person. By facilitation we mean a personality-oriented approach, which is expressed in a global sense of trust according to another person, when it was displayed the tendency to personal growth, to the development and realization of his/her individual potential. The components of facilitation were designed. They have a purpose to create such a microclimate in a staff, which would ensure personal growth and development: authenticity, “naturalness”, sincerity of the person; congruence; acceptance of one’s own personality and the personality of another individual, careful attitude to him/her and positive acceptance of this person even in a case of recognition of his/her shortcomings; also empathic understanding. It was shown that facilitative interaction was a very specific type of active transition of behavioral patterns into stable semantic structures that provided a change of the person of both the pupil and the teacher. It was noted that the productivity and the effectiveness of facilitative interaction determined its characteristics such as intentionality, reference, presuppositions of communication, etc. The types of facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools were determined. As a result of the research the theoretical model of productive facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools was created, its components were established: methodological, semantic, technological, criterion and personal-value ones. The functions of facilitative interaction were defined. It was found that successful facilitative interaction was determined by the following psycholinguistic characteristics: a combination of a topic and a subtopic in the process of communication; the actualization of discourse; the coherence of statements; the actualization of communicative situations by the help of quasi-cognitive structures, frames and scripts; the readiness of the addressee for facilitative interaction; a type of interaction of the recipient’s intentions, etc. The psychological mechanisms by which the frame scenario of facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools were determined: the mechanism of strengthening a pragmatic content of questions and their functional plan, the mechanism of linear organization of facilitative interaction, the mechanism of predictability of implicit questions, the mechanism of pragmatic modality. Taking into account the results of the experimental research, a structural-functional model of forming the readiness of schoolchildren for facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools was built. This model consists of five blocks: a target one, the methodological block, a semantic one, also the technological and effective blocks. In the process of the experiment the effectiveness of the facilitative program for the formation of pupils’ readiness for facilitative interaction was confirmed. The psychological training “Formation of readiness of schoolchildren for facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools” was developed and tested during the molding experiment. It contains three blocks of exercises that actualize the motivational, semantic and operational components of pupils’ readiness for facilitative interaction. Based on the results of empirical research, psychological features, conditions, factors and patterns of the organization of productive facilitative interaction in the pedagogical process of secondary schools were clarified.