Перманентні зернові кризи в українському селі в роки непу (1921–1929 рр.)

Abstract

У дисертації на основі критичного аналізу історичних джерел, здобутків історіографії, сучасної методології історичної науки прослідковано радянську політику в сільському господарстві в умовах непу, показано методи і принципи її здійснення в окремих секторах сільського господарства і насамперед у зерновиробництві. Актуальність дослідження. Актуалізовано увагу на тому, що нагальною є потреба в уважному та неупередженому вивченні вітчизняного історичного досвіду, зокрема періоду непу як одного з найбільш знакових в історії України ХХ ст., який був наповнений значним потенціалом, проте не зміг повною мірою себе проявити внаслідок брутального й економічно невиправданого втручання командно-адміністративної системи радянського режиму в функціонування господарсько-економічного життя. Проблематика дослідження має наукове, теоретико-методологічне і практичне значення для відтворення низки актуальних проблем у рільництві як у базовій галузі сільського господарства, і насамперед головній його складовій – зерновиробництві. Навіть у період найбільшого розквіту непу, коли реальна практика продемонструвала успіхи в зерновиробництві як основній статті доходів селянських господарств, що сприяло вже на середину 1920-х рр. їх економічному зміцненню, радянська соціально- економічна політика робила ряд непослідовних, алогічних, неконструктивних кроків, результатом чого стала руйнація традиційних селянських устоїв, нівелювання мотивації українського селянина до сільськогосподарської праці в цілому і до вирощування зернової продукції зокрема... The dissertation, based on a critical analysis of historical sources, achievements of historiography, modern methodology of historical science, traces the Soviet policy in agriculture in the conditions of the NEP, shows the methods and principles of its implementation in certain sectors of agriculture and, first of all, in grain production. Relevance of research. Attention has been updated to the fact that there is an urgent need for a careful and unbiased study of the national historical experience, in particular the NEP period as one of the most significant in the history of Ukraine of the 20th century, which was filled with significant potential, but could not fully manifest itself due to brutal and economically unjustified interference of the command-administrative system of the Soviet regime in the functioning of economic life. The issues of the research have scientific, theoretical, methodological and practical significance for the reproduction of a number of current problems in agriculture as a basic branch of agriculture, and first of all its main component - grain production. Even in the period of the greatest prosperity of the NEP, when real practice demonstrated success in grain production as the main income item of peasant farms, which contributed to their economic strengthening already in the mid- 1920s, the Soviet socio-economic policy took a number of inconsistent, illogical, non-constructive steps, as a result what happened was the destruction of traditional peasant foundations, the leveling of the Ukrainian peasant's motivation for agricultural work in general and for the cultivation of grain products in particular.