Дисертації

Permanent URI for this communityhttp://194.247.13.39:4000/handle/8989898989/7015

Browse

Now showing 1 - 1 of 1

Психологічні особливості розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку
(2020) Кролівець, Ю. В.; Krolivets, Yu.
У дисертації подано результати теоретичного й емпіричного дослідження проблеми розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку. Розповідне мовлення розглядається як психолінгвістичний феномен, що має мотиваційний, цілеутворювальний, внутрішньо- і зовнішньомовленнєвий компоненти. У першому розділі дисертації розглянуто результати теоретичного міждисциплінарного аналізу проблеми розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку. Установлено, що розповідне мовлення вивчається в термінах: «мовленнєво-мисленнєвий процес», «мовленнєва діяльність», «монологічне висловлювання», «функціонально-смисловий тип монологічного мовлення», «дискурс», «наратив». Ознаки процесу розповідання – цілеспрямованість, динамічність, цілісність, зв’язність, темпоральність, логічна послідовність, мимовільність/довільність, наявність події, структурне оформлення, обсяг, наявність відтворюваної ситуації, суб’єктність – якісно розкривають суть цього мовленнєвого процесу, створюють передумови з’ясування можливостей вивчення його особливостей у процесі становлення дошкільника як мовленнєвої особистості. Аналіз наукових джерел також засвідчив, що проблематика усного розповідного мовлення дошкільників як у психологічному, так і психолінгвістичному аспектах залишається до цього часу недостатньо дослідженою, зокрема невиявлені особливості процесуальності дитячого розповідання, не встановлені відповідні йому рівні розвитку мовленнєвих операцій та дій; не представлена належною мірою здатність дітей втілювати в структурах усного мовлення внутрішні задуми. У другому розділі дисертації з урахуванням результатів аналізу досліджуваної проблеми обґрунтовано психологічний та психолінгвістичний підходи до вивчення онтогенезу усного розповідного мовлення дітей дошкільного віку, сформульовано мету, завдання та етапи психодіагностики, висунуто робочу гіпотезу, виокремлено критерії та показники обсервації мовленнєвих операцій з побудови дітьми розповідей у зоні їхнього актуалгенезу та встановлення зони найближчого мовленнєвого розвитку. Згідно з результатами емпіричного дослідження описано стан сформованості усного розповідного мовлення дітей дошкільного віку, зокрема встановлені рівні актуального розвитку, типові особливості й нерівномірність прояву в онтогенезі операцій, пов’язаних із продукуванням розповідей. Установлено, що кожній групі дітей, виокремленій за рівнями розвитку мовленнєвих операцій, відповідають психологічні, психолінгвістичні й особистісні характеристики. У третьому розділі дисертації розроблено логічну модель розвитку усного розповідного мовлення дітей дошкільного віку з урахуванням виокремлених теоретичних аспектів означеної проблеми та результатів констатувального експерименту; сформульовано психолінгводидактичні принципи формування в дітей розповідного мовлення; розкрито суть категорії «психотехнологія». У структурі запропонованої моделі виокремлено такі блоки: а) орієнтувальний (виявлення стану та рівнів актуального розвитку операцій продукування розповідей та здійснення опори на виявлений мовленнєвий досвід розповідання для подальшого його розвитку на операційному (рівень неусвідомленості) і дієвому (рівень усвідомленості) рівнях; б) формувальний (забезпечення розвитку розповідного мовлення дітей на основі поступального, цілеспрямованого формування в них мовленнєвих операцій та дій розповідання); в) контрольно-оцінний (діагностика результатів формування в дітей дошкільного віку розповідного мовлення); г) результативний (проведення згідно з критеріальними показниками порівняльного аналізу кількісних та якісних змін у розвитку розповідного мовлення дошкільників після проведення формувального експерименту). Передбачалося, що серії картинок, об’єднаних загальним сюжетом і однією темою, спочатку у зовнішньомовленнєвому плані виконуватимуть у дітей в процесі висловлювання функції внутрішнього мовлення, зокрема внутрішнього програмування розповіді. Побудована на зоровій основі завдяки послідовності картинок програма (план) розповіді спочатку намітить віхи майбутніх висловлювань дітей та допомагатиме розгортати розповідь, а після інтеріоризації цих зовнішньомовленнєвих операцій і трансформації їх у внутрішньомовленнєві операції, останні виконуватимуть власні функції програмування розповіді у внутрішньому мовленні. Отже, під час розповідання за допомогою серій сюжетних картинок відбувається своєрідне «винесення» функції внутрішнього мовлення назовні, їх «екстеріоризація» (Л. С. Виготський) з наступною інтеріоризацією та набуттям здатності програмувати розгорнуті висловлювання. Подібна екстеріоризація й інтеріоризація функцій внутрішнього мовлення є психолінгвістичним механізмом, який «запускає» і забезпечує генезис такого функціонально-смислового типу мовлення як розповідь. Відповідно до цього припущення було створено і впроваджено в освітній процес ЗДО психотехнологію, передбачену формувальним блоком логічної моделі. Експериментальна психолінгвістична технологія містить мету, завдання, програму розвитку (зміст), психотехніки (способи), форми й засоби розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку та враховує специфіку цілеспрямованого психодидактичного впливу на розвиток мовленнєвих операцій і дій з побудови розповідей. Згідно з психотехнологією в процесі формування розповідних операцій діти спочатку неусвідомлено, ненавмисно, мимовільно опановували характерні для розповідання мовні одиниці та його композицію, які інтеріоризуючись, ставали внутрішньомовленнєвими структурами та починали виконувати функції програмування й брати участь у розгортанні сформованої в результаті згортання внутрішньої програми розповіді. Значна роль у становленні розповідного мовлення дітей дошкільного віку, відповідно до змісту психотехнологій, відводилася розвитку внутрішнього мовлення, яке формується саме в дошкільному віці й започатковує становлення функції планування та структурування майбутнього висловлювання. Доведено позитивний вплив психотехнології, а саме: а) мінливі, несамостійні мотиви змінилися на стійкі, самостійні й соціально значущі, що спрямовані на виконання навчально-мовленнєвої діяльності; б) випадкові, незаплановані висловлювання дітей стали розгорнутими, зв’язними, послідовними й цілісними розповідями; в) актуалізувався мовленнєвий механізм упереджувального синтезу: утримання в пам’яті сказаного й упередження наступного; г) сформувалися раніше відсутні в дітей операції відтворення в мовленні часової послідовності подій, з’явився прямий порядок слів у реченнях; в) розповіді дошкільників набули зв’язності, логічності та граматичного забарвлення за рахунок використання сполучників, сполучних слів та прийменників. Підібраний комплекс оптимальних методів і прийомів корекційної роботи позитивно вплинув на підвищення якісних показників розповідного мовлення дошкільників, як-от: пізнавальна спрямованість мовленнєвих мотивів, соціальна спрямованість мовленнєвих мотивів, смислове синтаксування і вибір смислів у внутрішньому мовленні, семантичне синтаксування та вибір мовних значень слів, логічна послідовність викладу фактів та подій розповіді, зв’язність висловлювання, цілісність в побудові синтагматичних структур, наявність композиційних частин розповіді, порядок слів у реченні, види речень, типи словосполучень, лексико-семантична група слів, морфологічні класи слів, кількість слів у реченнях, формальна граматична зв’язність, інтонація, фразовий і логічний наголоси, темп розповіді. За результатами емпіричного етапу дослідження виокремлено психологічні й психолінгвістичні особливості розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку, який є періодом оволодіння неусвідомленими, мимовільними, ненавмисними операціями (на рівні чуття мови) побудови розповідей. Удосконалення означених мовленнєвих операцій дітей потребує цілеспрямованого впливу з урахуванням того, що онтогенез розповідного усного мовлення дітей дошкільного віку безпосередньо залежить від рівня сформованості у них внутрішнього мовлення. Тому найефективнішим засобом, який забезпечує формування внутрішньомовленнєвих операцій, що беруть участь у продукуванні розповіді, вважалися серії сюжетних картинок. Розвиток внутрішнього програмування розповідного мовлення безпосередньо залежить від сформованості в дошкільників перцептивних, мнемічних і мисленнєвих образів, які виступають основою внутрішньої програми майбутньої розповіді. Розповідне мовлення розвивається в процесі диференціації цих образів і вербальному перетворенні уявлень. За результатами теоретичного й емпіричного дослідження запропоновано визначення поняття «розповідне мовлення», яке формулюється як багатовекторне й багатовимірне психолінгвістичне явище; пов’язане з психічними процесами, станами і властивостями особистості дошкільника, інтелектуальний мовленнєво-мисленнєвий процес, що має внутрішні й зовнішні фази породження; суб’єктивний наративний процес відтворення в монологічному висловлюванні темпоральних відношень у сприйнятих реаліях навколишнього, у часовій послідовності й зумовленій нею структурній і мовній організації висловлювання. Результати проведеного дослідження можуть бути використаними в різних типах закладів дошкільної освіти для психологічного супроводу, корекції і розвитку усного розповідного мовлення дітей, створення оптимального мовленнєвого середовища з високим розвивальним потенціалом, у психологічній практиці й освітньому процесі закладів вищої освіти, а також розглядатися як науково й практично вирішена проблема онтогенезу розповідного мовлення в дітей дошкільного віку через: а) визначення обсягу операцій і дій, необхідних для оволодіння розповіданням; б) розробку психолінгводидактичних технологій і психотехнік формування розповідного мовлення дошкільників; в) створення комплексу психолінгводидактичих засобів, потрібних для розвитку в дітей мовленнєвих операцій та дій, завдяки яким відбувається успішне продукування розповідного мовлення. The dissertation presents the results of theoretical and empirical research on the problem of narrative speech development in preschool children. Narrative speech is regarded as a psycholinguistic phenomenon with motivational, purposefully forming, internal and external speech components. The first section of the thesis deals with the results of theoretical interdisciplinary analysis of the problem of narrative speech development in preschool children. It is established that the narrative speech is studied in terms of: “speech-thinking process”, “speech activity”, “monologic utterance”, “functional and semantic type of monologic speech”, “text”, “discourse”, “narration”. Signs of the process of storytelling – purposefulness, dynamism, integrity, connectedness, temporality, logical sequence, spontaneity / arbitrariness, presence of an event, structural design, volume, presence of a reproducible situation, subjectivity – qualitatively reveal the essence of this speech process, create the prerequisites for understanding the possibilities of its features studying in the process of preschooler’s formation as a speech personality. The analysis of scientific sources also testified that the problems of oral narrative speech of the preschool children in both psychological and psycholinguistic aspects remain insufficiently investigated so far, in particular, the peculiarities of the procedural nature of the children’s narration have not been identified, the levels of the development of speech operations and actions have not been established; not adequately is represented the ability of children to embody internal ideas in the structures of oral speech. In the second section of the thesis by taking into account the results of the analyzed problem the psychological and psycholinguistic approaches to the study of the ontogeny of preschool children’s oral narrative speech are grounded, the purpose, tasks, and stages of psycho diagnosis are formulated, the working hypothesis has been put forward, the criteria and indicators of speech operations observation for the construction of stories by children in the area of their actual genesis and establishment of the area of closest speech development. According to the results of empirical research, the state of oral narrative speech formation in preschool children is described, in particular, the established state and levels of the actual development, typical features and uneven manifestation in the ontogenesis of operations related to the production of short stories. It has been established that each group of children, identified by the levels of speech operations development corresponds to psychological, psycholinguistic and personal characteristics. The third section of the thesis contains: the worked out logical model of the oral narrative speech development in preschool children with taking into account the isolated theoretical aspects of the identified problem and the results of the ascertainment experiment; the formulated psycho-lingual-didactic principles of the narrative speech formation in children; the revealed essence of the category “psychotechnology”. In structure of the proposed model are distinguished the following blocks: a) orientational (identification of the state and levels of the current development of storytelling operations and the reliance on the revealed speech experience in storytelling for its further development at the operational (level of unconsciousness) and effective (levels of awareness) levels; b) formative (ensuring the development of children’s narrative speech on the basis of progressive, purposeful formation of their speech operations and narrative actions); c) control and evaluative (diagnostics of the results of narrative speech formation in preschool children); d) effective (conducting according to the criteria indicators of the comparative analysis of quantitative and qualitative changes in the development of preschoolers’ narrative speech after conducting a formative experiment). It was intended that the series of pictures, combined by the general plot and one theme, would first in outward speech serve the children in the process of expression the functions of the internal speech, including the internal programming of the story. Built on a visual basis, through the sequence of pictures, the storytelling program (plan) will first outline the milestones of children’s future expressions and will help to unfold the story and after the internalization of the external speech operations and their transformation into intra-speech operations, the latter will perform its programming functions in the internal speech. Thus, when compiling stories by using a series of plot pictures, there is a kind of “taking out” of the internal speech function outside, its “exteriorization” (L. S. Vyhotskyi), followed by the next internalization and the acquisition of the ability to program expanded statements. Such exteriorization and internalization of the internal speech functions is a psycholinguistic mechanism that “launches” and then provides the genesis of such functionally semantic type of speech as a story. According to this assumption, the psycholingual technology, provided by the molding unit of the logical model, was created and introduced into the educational process of the preschool institutions.The psychotechnology foreseen in the educational block of the logical model was created and implemented in the educational process of the institutions of preschool education. The experimental psycholinguistic technology contains the purpose, objectives, a program of development (content), psychotechniques (methods), forms and means of the narrative speech development of children of the preschool age and takes into account the specifics of purposeful psychodidactic influence on the development of speech operations and actions in the construction of stories. According to psycholingual technology, in the process of forming the narrative operations, children initially unconsciously, unintentionally, spontaneously mastered the characteristic for storytelling linguistic units and its composition, which while interiorizing became the internal speech structures and began to perform the programming functions and participate in the unfolding of the formed in the result of furling the internal narrative program. A significant role in the development of preschool children’s narrative speech, following the content of psycholinguotechnologies, was assigned to the development of the internal speech, which is formed at the preschool age and starts the function of planning and structuring of the future expression. The positive influence of psycholingual technology has been proved: a) the changeable, non-self motives have changed to stable, independent and socially significant ones, aimed at performing of educational and speech activities; b) casual, unplanned statements of children became unfolded, coherent, consistent and holistic narratives, c) the speech mechanism of the predictive synthesis was actualized: retention in the memory of the said and prejudice of the next; d) the previously absent in children operations on reproduction in speech of the timeline sequence of events were formed, and appeared the direct order of words in sentences; e) the stories of preschoolers became coherent, logical, and grammatically colored through the use of conjunctions, connecting words and prepositions. Appropriately selected set of optimal methods and techniques for corrective work has positively influenced on the improvement of quality indicators of the preschoolers’ narrative speech, such as: cognitive orientation of speech motives, social orientation of speech motives, semantic syntax and choice of meanings in the internal speech, semantic syntax and choice of linguistic meanings of words, logical sequence of presentation of facts and events in the narration, coherence of expression, integrity in the construction of syntagmatic structures, presence of compositional parts of the story, word order in sentences, types of sentences, types of word-combinations, lexico-semantic word group, morphological word classes, number of words in sentences, formal grammatical connectivity, intonation, phrasal and logical accents, story pace. According to the results of the empirical stage of the research, are singled out the psychological and psycholinguistic features of the development of narrative speech of children of the preschool age, which is a period of mastery the unconscious, involuntary, unintentional operations (at the level of sensitivity of language) of storytelling. The improvement of these speech operations in children requires a purposeful influence, by taking into account that the ontogeny of the narrative oral speech of the preschool children directly depends on the level of their internal speech formation. That is why the most effective way which provides the formation of the internal speech operations was considered a series of plot pictures. The development of the internal programming of storytelling directly depends on formation in preschoolers of the perceptual, mnemonic and mental images that form the basis of the internal program of a future story. Narrative speech develops in the process of image differentiation and verbal transformation of representations. Based on the results of theoretical and empirical research, the definition of the concept “narrative speech” is proposed, which is formulated as a multi-vector, multidimensional psycholinguistic phenomenon, related to the mental processes, conditions and personality traits of the preschooler, an intellectual speech-thinking process which have external and internal stages of generation; subjective narrative process of reproduction in the monologic expression of temporal relations in the perceived realities of the surrounding in timeline sequence and caused by it structural and linguistic organization of the expression. The results of the conducted study can be used in different types of preschool institutions for psychological support, correction and development of children’s oral narrative speech, creation of the optimal speech environment with high developmental potential, in psychological practice, educational process of higher education institutions, as well as be considered as a scientifically and practically solved problem of the ontogeny of narrative speech in preschool children through a) determining of the scope of operations and actions required to master the narration; b) development of psycho-lingual-didactic technologies and psycho techniques of narrative speech formation in preschool children; c) creation of a complex of psycho-lingual-didactic means necessary for the development of speech operations and actions by which the narrative speech is generated.

Browse

Browsing Дисертації by Subject "exteriorization"