Browsing by Author "Kotsur, L."

Now showing 1 - 20 of 27

Features of the educational process at Pereyaslov-Khmelnytsky Pedagogical University named after Grigory Skovoroda
(AV Akademikerverlag, 2020) Коцур, В. В.; Коцур, Л. М.; Kotsur, V. V.; Kotsur, L.
The accession to independence of Ukraine in 1991 and the establishment of a democratic system in it required radical reforms from the new political leadership, including in the field of education. Henceforth, new approaches in education have been based on the concept of lifelong learning and the knowledge society – closer cooperation in education and training. In Ukraine, the process of Europeanization of education has begun in accordance with the principles of the Bologna Process. One of the first universities to join the implementation of the Bologna Declaration in higher education institutions of Ukraine was the State Higher Educational Institution «Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University», which approved by order No97 of June 1, 2004 a pedagogical experiment on credit-module system of the educational processorganizationat the university. Carrying out of the above-stated pedagogical experiment cardinally changed features of educational process at university. In particular, there have been changes in the content and forms of education; according to the new rules, the working hours of teachers and students, the system of assessment and quality control of students' knowledge were determined. Also, the successful start of the pedagogical experiment significantly accelerated Ukraine's accession to the Bologna Process in 2005 and the further implementation of its principles in the higher education system of Ukraine.
Актуалізація суспільно-політичної лексики в побутовому дискурсі суб’єктів комунікації
(Домбровська Я. М., 2020) Коцур, В. В.; Вільчинська, І. Ю.; Коцур Л. М.; Kotsur, V. V.; Vilchynska, I.; Kotsur, L.
Мета статті – представити результати дослідження актуалізації нових суспільно-політичних лексичних одиниць, зокрема оказіоналізмів, та їх впливу на ментально-інтенційну організацію висловлювань суб’єктів комунікації з проекцією на психолінгвістичні особливості вербальної взаємодії на приватно- побутовому рівні, зокрема в соціальних мережах. Методи та методики. Досягнення мети дослідження реалізувалося за допомогою використання комплексу загальнонаукових та психолінгвістичних методів (спостереження, запис, транскрибування та аналіз діалогів і висловлювань у соціальних мережах, узагальнення отриманих результатів), а також дискурсивного та інтент-аналізу. Результати дослідження. У процесі інтент-аналізу актуалізації оказіоналізмів у побутовому дискурсі встановлено, що особливістю їх використання є відсутність відкритого наміру спонукати адресата до конкретних дій. Основне завдання співрозмовників – змінити установки опонента за рахунок знецінення, приниження чи висміювання його позиції чи висловлювання. Часто використовуються з метою тролінгу і флейму, розрахованих на емоційну реакцію, розпалювання конфронтації та підключення до дискусії необмеженої кількості співрозмовників. Автори провокаційного посту, репліки або коментаря в інтернеті не стільки звертаються до своїх опонентів, скільки формують інформаційний посил для можливих віртуальних співрозмовників. Відсутність безпосереднього контакту вносить елемент дисоціації, віддалення на таку значну відстань, за якої можна не контролювати емоції, що провокує надмірну інтенсифікацію мовної виразності, зокрема пейоративну конотацію висловлювань. З цією метою часто використовуються оказіоналізми як інгерентно експресивні слова, а також обсценізми тощо, а звичні набувають адгерентної експресивності. Висновки. Суспільно-політичні оказіоналізми відграють роль спеціальних «мовних засобів», за допомогою яких відбувається повідомлення та реалізується його прагматичний аспект. Більшість з них виникли і активно циркулюють у соціальних мережах, що має важливе значення у формуванні не тільки сучасної лексики та дискурсивного простору, а й нових психолінгвістичних особливостей комунікування. Тому дослідження новотворів, їх функціонування у побутовому дискурсі розширює уявлення про ментально- когнітивні та інтенційні особливості опосередкованого суспільно-політичним контекстом спілкування в соціальних мережах. The purpose of the article is to investigate the actualization of new socio-political lexical units, including occasionalisms, and their impact on the mental and intentional organization of communication subjects utterances with a projection on psycholinguistic features of verbal interaction at the private level, in particular in social networks. The methods and techniques. Achievement of the goal of the research was realized through the use of a set of general scientific and psycholinguistic methods (observation, recording, transcription and analysis of dialogues and statements in social networks, generalization of the results), as well as discursive and intent analysis. The results of the research. In the process of intent analysis of occasionalisms’ actualization in everyday discourse, it is established that the peculiarity of their use is the lack of open intention to motivate the addressee to specific actions. The main task of the interlocutors is to change the opponent’s attitudes by devaluing, humiliating or ridiculing of his or her point of view or statement. They are often used for the purpose of trolling and flame, designed for emotional reaction, inciting of confrontation and connecting to the discussion of an unlimited number of interlocutors. The author of a provocative post, remark or comment on the Internet does not so much appeal to his or her opponents as forms an information message for possible virtual interlocutors. The absence of direct contact introduces an element of dissociation, remoteness to such a considerable distance that it is possible not to control emotions, which provokes excessive intensification of linguistic expression, in particular the pejorative connotation of utterances. For this purpose, occasionalisms are often used as inherently expressive words, as well as obsceneisms, etc., and the usual ones acquire adherent expressiveness. The conclusions. Socio-political occasionalisms play the role of special «linguistic means» through which the message takes place and its pragmatic aspect is realized. Most of them arose and actively circulate in social networks, which is important in the formation of not only modern vocabulary and discursive space, but also new psycholinguistic features of communication. Therefore, the study of innovations, their functioning in everyday discourse expands the idea of mental-cognitive and intentional features of the socio-political context-mediated communication in social networks.
Внутрішній туризм як ефективний інструмент об’єднання української нації
(Домбровська Я. М., 2016) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Вплив Закону «Про мови в УРСР» на громадсько-політичну активність національних меншин в Україні
(Причорноморський центр досліджень проблем суспільства, 2014-08-01) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Основною метою дослідження є аналіз закону «Про мови в Українській РСР» 1989 р. та його вплив на активізацію громадсько-політичної діяльності національних меншин України.
Вплив інформації про Covid-19 на психічне здоров’я українців в умовах карантину
(iScience Sp. z o. o., 2020) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Глобальні виклики сучасності: роль освіти і знань у XXI столітті
(Лисенко М. М., 2019) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
У даному дослідженні зроблено спробу проаналізувати вплив глобальних викликів сучасності на роль освіти і знань у ХХІ столітті. У ході дослідження головну увагу було приділено аналізу відомих футурологічних праць сучасності, в яких автори аналізують виклики, які стоять перед суспільством у ХХІ столітті і як ці виклики впливають на якість знань і роль освіти в майбутньому. Серед світових бестселерів нашу увагу було прикуто до таких відомих праць як: «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо» Ганса Рослінга, «Занепад влади: від владних кабінетів до полів битви й церков, а потім і до держави, або чому сьогодні бути при владі означає зовсім інше, ніж колись» Мойсеса Наїма, «21 урок для 21 століття» Ювала Ноя Харарі, «Фрікономіка. Зворотний бік усього на світі» Стівена Левітта й Стівена Дабнера. В цих працях, автори рядять суспільству переглянути своє ставлення до освіти і знань у ХХІ столітті, адже саме вони матимуть вирішальне значення у житті людей. Роблять на голос на тому, що у ХХІ столітті кожна людина повинна мати психологічну й освітню (знаннєву) гнучкість і мобільність, щоб отримати гідне робоче місце. In this study was made an attempt to analyze the impact of global challenges of our time on the role of education and knowledge in twenty-first century. During study, main attention was paid to the analysis of well-known futurological works of last years, in which authors analyzed challenges facing society in the 21st century and how these challenges will affect quality of knowledge and role of education in future. Among the world's bestsellers, our attention was drawn to such famous works as: «Factology. 10 misconceptions about the world and why everything is much better than we think» by Hans Rosling, The End of Power: From Boardrooms to Battlefields and Churches to States, «Why Being in Charge Isn't What It Used To Be» by Moses Naim, «21 lesson for the 21st Century»by Yuviala Noah Harari, «Freakonomics: a rogue economist explores the hidden side of everything» by Steven Levitt and Stephen Dabner. In these works, authors advise to reconsider society`s attitude to education and knowledge in 21st century, because they will be crucial in people's lives. Emphasis is placed on the fact that in 21st century, everyone should have psychological and educational (knowledge) flexibility and mobility to get a decent work place. After all, the most important feature of all will be ability of a person to cope with changes, to learn new and to protect its mental balance in unfamiliar situations. Such anxiety is due to the fact that in 21st century, humanity will not be able to maintain its stable mental identity, work or worldviews, because of the risk to be left behind by the development of world processes. That is why humankind needs high mental flexibility and huge reserves of emotional balance to survive and thrive in such a world. That is the reason why some states are already working hard to adapt their population to these changes. In particular, they create catalogs of new professions and competencies so that new working generation can correctly and rationally develop skills for the necessary adaptation in future; preparing new teachers; establish new specialties and develop new disciplines at higher educational establishments, which require use of the latest technologies; more and more attention is paid to the study of psychological disciplines, which will complement main profession (especially this is characteristic for the educational and pedagogical field).
Електоральні вподобання національних меншин під час виборів Президента України у 1990-х рр.
(2015) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Розглянуто особливості електоральних вподобань національних меншин під час виборів Президента України 1991, 1994, 1999 рр. Висвітлено роль національного питання у передвиборчих програмах кандидатів та їх етнічний склад. Features electoral preferences of national minorities in the election of the President of Ukraine in 1991, 1994, 1999 The role of the national question in the election programs of the candidates and their ethnic composition. Key words: election, the President of Ukraine, national minority voters, election program, national-cultural societies.
Енергетичні ресурси як фактор впливу на національну безпеку України
(2014) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Проаналізовано особливості впливу енергетичних ресурсів іноземних держав на національну безпеку України та розглянуто альтернативні джерела енергоресурсів, що зменшують енергетичну залежність країни. The features of the impact energy of foreign states to Ukraine's national security and considered alternative sources of energy that reduce energy dependence.
Етнополітична специфіка діяльності Російської Федерації на теренах України у 1990-х рр.
(2015) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Розглянуто особливості внутрішньої та зовнішньої політики Російської Федерації у сфері захисту «співвітчизників» за кордоном. Проаналізовано роль та місце в ній російських національно-культурних товариств України. Features of domestic and foreign policy of the protection of «compatriots» abroad. The role and place of Russian ethno-cultural communities Ukraine.
Етнополітичні виклики в Україні наприкінці 1980-х у 1990-х рр.: хронологія подій
(2020) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Статтю присвячено негативним тенденціям, які мали місце в українській етнополітиці наприкінці 1980-х у 1990-х роках. У запропонованій публікації в хронологічному порядку зображено як формувалися осередки етнополітичної нестабільності в різних регіонах України (Крим, Закарпаття, Буковина, Бессарабія, південно-східні області). Висвітлено специфіку тих чи інших проявів міжнаціональної напруги. Особливу увагу приділено зовнішньополітичним чинникам, які мали безпосередній плив на формування небезпечних для України етнополітичних тенденцій. Зокрема, наведено приклади зовнішньополітичного тиску на Україну з боку Російської Федерації через осіб, які належать до числа російської національної меншини, російські національно- культурні товариства та російськомовних українців. Відзначено, що подібні практики простежувались і в зовнішньополітичних діях Угорщини та Румунії, які через національно-культурні товариства угорців та румун активно поширювали в частині регіонів України (Закарпаття, Буковина, Одещина) ідеї автономізації України з елементами сепаратизму. Також стаття дозволяє простежити історію політизації мовного питання та використання цього чинника для розпалювання міжнаціональної ворожнечі, особливо у Криму та південно-східних областях України. Дає можливість скласти уявлення про автономістські прагнення так званих русинських національно-культурних товариств Закарпаття, метою яких була політична дестабілізація України підтримувана ззовні; простежити хорологію громадсько- політичної активності кримських татар та представників інших національностей, передусім йдеться про національно- культурні товариства греків, поляків, євреїв, німців, молдован тощо. Водночас, обмежений обсяг статті не дозволяє висвітлити усю повноту етнополітичного менеджменту 1990-х рр. щодо негативних проявів в етнополітичній сфері. Зазначимо лише, що відновлення міжнаціональної стабільності в регіонах України час від часу вимагало прийняття жорстких рішень з боку центральної влади. Проте такі рішення приймались вкрай рідко, адже у більшості випадків в місцях міжнаціональної напруги проводилась профілактичні роз’яснювальні бесіди, спрямовані на побудову конструктивних відносин між національними меншинами й органами влади. The article is devoted to the negative trends that took place in Ukrainian ethnopolitics in the late 1980’s and 1990’s. The proposed publication reflects in chronological order how the centers of ethnopolitical instability were formed in different regions of Ukraine (Crimea, Transcarpathia, Bukovyna, Bessarabia, south-eastern regions). Specifics of certain manifestations of interethnic tension are highlighted. Particular attention is paid to foreign policy factors, which had a direct impact on the formation of ethno- political trends, dangerous for Ukraine. In particular, there are examples of foreign policy pressure on Ukraine by the Russian Federation through persons, belonging to the Russian national minority, Russian national-cultural societies and Russian-speaking Ukrainians. It is noted that similar practices were observed in the foreign policy of Hungary and Romania, which actively spread the idea of autonomy from Ukraine with elements of separatism through the national and cultural societies of Hungarians and Romanians in some regions of Ukraine (Transcarpathia, Bukovina, Odessa). The article also allows us to trace the history of politicization of the language issue and use of this factor to incite ethnic hatred, especially in the Crimea and the south-eastern regions of Ukraine. It gives an opportunity to understand the autonomist aspirations of the so-called Ruthenian national and cultural societies of Transcarpathia, purpose of which was the political destabilization of Ukraine supported from outside; to trace the chorology of social and political activity of the Crimean Tatars and representatives of other nationalities, first of all it is a question of national and cultural societies of Greeks, Poles, Jews, Germans, Moldovans, etc. At the same time, the limited volume of the article does not allow to cover the fullness of ethnopolitical management of the 1990s regarding negative manifestations in the ethnopolitical sphere. It should be noted only that the restoration of interethnic stability in the regions of Ukraine from time to time required tough decisions by the central government. However, such decisions were seldom made, as in most cases, in places of ethnic tension, preventive explanatory talks were held to build constructive relations between national minorities and the authorities.
Медіапростір на непідконтрольних Україні територіях Луганської та Донецької областей у 2014-2020 рр. в умовах російсько-української війни
(2021) Коцур, В. В.; Коцур, Л. М.; Іваннікова, І.; Kotsur, V. V.; Kotsur, L.; Ivannikova, I.
З огляду на сучасне геополітичне становище України та інформаційно-комунікаційні виклики з боку Росії, яка веде окупаційно-гібридну війну проти нашої держави, особливу увагу потрібно звернути на формування світогляду населення на непідконтрольних Україні територіях Луганської та Донецької областей через медіа у 2014-2020 р. Важливу роль у формуванні російського світогляду населення на непідконтрольних Україні територіях відіграють медіа так званих «ЛНР» та «ДНР», які діють за допомогою методів тотальної пропаганди, залякування та маніпулювання. Засоби масової інформації невизнаних республік Російська Федерація ефективно використовує як інструмент впливу на інформаційний та економічний простори окупованих територій. У даному огляді автори розкривають зміни, що відбулися у цифровому медіапросторі й друкованих ЗМІ після 2014 року на непідконтрольних Україні територіях. Визначено вплив місцевих мас медіа на формування світогляду населення Луганської та Донецької областей. З’ясовано, що упродовж останніх п’яти років на непідконтрольних Україні територіях Луганської та Донецької областей були витіснені практично усі українські канали подачі інформації. Їх замінили російські, або проросійські місцеві мас-медіа, метою яких була пропаганда ціннісно- світоглядних наративів «русского міра» на цих територіях. Доведено, що населення Луганської та Донецької областей фактично опинилося в інформаційному вакуумі, за кожним постом, твітом чи статтею слідкують «органи державної влади ЛДНР». У пунктах продажу преси відсутні українські газети й журнали, водночас переважають російські друковані ЗМІ. Визначено, що у місцевих жителів на непідконтрольних територіях штучно формують почуття страху до політики Української держави. У місцевій пресі насамперед публікуються статті про «шпигунів» й «агентів» СБУ, а також, створюється ностальгія за Радянським Союзом, шляхом героїзації безвісти зниклих солдатів «Великої Вітчизняної війни». Considering the current geopolitical situation in Ukraine and information and communication challenges from Russia, which is waging an occupation-hybrid war against our state, special attention should be paid to shaping the worldview of the population in Ukraine’s non-controlled territories of Luhansk and Donetsk regions through the media in 2014-2020. An important role in shaping the Russian worldview of the population in the territories not under Ukraine’s control is played by the media of the so-called ‘LPR’ and ‘DPR’, which operate through methods of total propaganda, intimidation and manipulation. The mass media of the unrecognized republics are effectively used by the Russian Federation as a tool to influence the information and economic space of the occupied territories. In this review, the authors reveal the changes that took place in the digital media space and print media since 2014 in the territories non-controlled by Ukraine. The influence of the local media on the formation of the worldview of Luhansk and Donetsk regions’ population is defined. It is determined that over the past five years, practically all Ukrainian information channels have been supplanted in the non- controlled by Ukraine territories of Luhansk and Donetsk regions. They were replaced by Russian or pro-Russian local mass media, the purpose of which was to promote the values and worldview of the narratives of ‘russkiy mir’ in these territories. It has been proved that the population of Luhansk and Donetsk regions has actually found itself in an information vacuum, with each post, tweet or article being monitored by ‘LDPR public authorities’. There are no Ukrainian newspapers and magazines in the press outlets, while Russian print media predominate. It is determined that feelings of fear for the Ukrainian state policy are artificially formed among local inhabitants in non- controlled territories. The local press primarily publishes articles about ‘spies’ and ‘agents’ of the SBU, as well as nostalgia for the Soviet Union is formed, by glorifying the missing soldiers of the Great Patriotic War.
Мовна політика у діяльності народного руху України наприкінці 1980-х рр
(Домбровська Я. М., 2016) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Проаналізовано особливості мовної політики в УРСР у процесі демократизації радянського суспільства наприкінці 1980-х рр. З’ясовано роль Народного Руху України у відродженні української мови в південно- східних областях УРСР. The features of the language policy of the People’s Movement of Ukraine and language preferences of citizens of the USSR in the late 1980s. The role and importance of the Ukrainian language in the south-eastern regions of the USSR in the process of democratization of Soviet society.
Мовний фактор та його вплив на національну безпеку України
(Домбровська Я. М., 2016-09-29) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Проаналізовано вплив мовного фактора на національну безпеку України в контексті російсько-українського протистояння. Здійснено короткий огляд мовної політики країн, які пов’язують свою національну безпеку з мовним питанням. The influence of the linguistic factor on the national security of Ukraine in the context of Russian-Ukrainian confrontation. Done briefreview of the language policy of countries that link the irnational security with the language issue.
Національне виховання школярів - важливий аспект в діяльності майбутнього педагога
(КСВ, 2010) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Розглянуто особливості національного виховання у дітей шкільного віку. Особливу увагу приділено умовам формування національного характеру, в основі якого лежить родинне виховання. The peculiarities of national education of children of school age. Particular attention is paid to the conditions of formation of national character, which is based on national education.
Національні меншини України в етнополітичних процесах наприкінці 1980-х – у 1990-х рр.
(Лукашевич О. М., 2015-11-16) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесів інтеграції національних меншин України в українську політичну націю, оцінці ефективності української етнополітики досліджуваного періоду та виробленні практичних рекомендацій владним органам у сфері етнополітичного менеджменту. Проаналізовано сучасний стан і ступінь вивченості проблеми в історіографії; розглянуто та класифіковано основні групи джерел; висвітлено закономірності і специфіку діяльності національних меншин України у громадсько-політичному, нормативно-правовому полі наприкінці 1980-х – у 1990-х рр. Досліджено вплив суспільно-політичного та економічного життя України наприкінці 1980-х – у 1990-х роках на політизацію національних меншин. Визначено ступінь зовнішньополітичних впливів на формування пріоритетів української етнополітики. Виявлено специфіку реформування державних органів, орієнтованих на втілення в життя рішень у сфері етнополіитки. Визначено головні напрямки співпраці організацій національних меншин різних регіонів України із владними структурами. Розроблено практичні рекомендації для владних органів з метою вдосконалення етнополітичного менеджменту та протидії сепаратизму на території України. This dissertation focuses on the study of integration of national minorities in Ukraine into Ukrainian political nation. The study presents an objective assessment of the effectiveness of Ukrainian ethno-political management. It elaborates a number of practical recommendations for authorities in the field of ethnic policy. The thesis reviews the most current research in the historiography concerning the problem of the politicization of national minorities in Ukraine. It presents a complex of main groups of sources such as archival documents, published research of both domestic and foreign scientists, newspaper and magazine periodicals. A number of methods of history, historiography, political science, nobeleology, sociology, social psychology, and statistics are employed. The study also involves analogy, comparative-historical, behavioral, content analysis, dialectical methods and others. A special group of methods includes game theory by John Forbes Nash, correlated equilibrium concept by Yisrael Aumann, Daniel Kahneman’s developments in the field of «affective forecasting» and hierarchy analysis method. The legal framework in the regulation of social and political activity of national minorities has been analyzed. Special attention is paid to the regulations in the late 1980s and early 1990s, which created conditions for the participation of national minorities in the political process. It has been found out which regulations governed international relations in the first years of independence Ukraine and how they influenced the politicization of ethnicity. The study displays the role and place of the Constitution of Ukraine in the life of national minorities and their attitude to the basic law of Ukraine. The process of realizing the interests of national minorities in the political life in Ukraine in the late 1980s and the 1990s of the twentieth century has been examined. The reasons for their participation in social and political movements of Ukraine in the late 1980s and the 1990s have been analyzed. The influence of economic factors on the political activity of ethnicity has been found out. The state of satisfying voting rights of national minorities and their participation in the formation of Verkhovna Rada of Ukraine in the 1990s has been outlined. Electoral preferences of national minorities during the presidential elections in Ukraine have been explored. The study reveals the process of integration of national minorities into the political system of Ukraine in the 90s of the 20th century. It investigates main activities of national minorities in the Verkhovna Rada of Ukraine of the 1st, 2nd, and 3rd convocation. It determines the specificity of national minorities in the Cabinet of Ministers of Ukraine and collaboration with executive authorities. It displays a degree of foreign influence in shaping the priorities of Ukrainian ethnic policy. It shows the specificity of the reform of state institutions oriented toward implementation of solutions in the field of ethnic policy. It determines the basic directions of cooperation of national minorities in different regions of Ukraine with the authorities. The level of representation of minorities in local governments especially in places of their compact residence has been found out. As a result we have revealed that the politicization of ethnicity in Ukraine was caused by internal (socio-economic) and external factors (pressure from the Russian Federation). Because of the inability to adapt to new economic conditions the society felt more nostalgic for the Soviet past. Representatives of the Soviet authorities formed three major «zones of tension» to impede the sovereignty of Ukraine, the Crimea, the Carpathians and Donbas, where a significant number of national minorities was concentrated. The Russian Federation used national minorities for separatist activities and split Ukraine through the oppression of the Russian-speaking population. The study proves that there is no discrimination of national minorities in Ukraine. It analyzes basic forms of national minorities’ cooperation with public authorities, reflects high level of their participation in political, social, economic, spiritual and cultural life of the state. Sensible state policy promoted the involvement of national minorities to public authorities of the central, regional and local level to meet their interests and reduce the level of politicization. We examine disadvantages of ethnic policy in the regulation of international relations. It refers to the solution of the Crimean Tatars’ problem, prevention of separatist sentiment in the Crimea and Donbas among the Russian national minority. We developed practical recommendations for authorities to improve management and combating ethno-political separatism in Ukraine.
Національні меншини і влада України на початку 1990-х рр. : конструктивний діалог і втрачені перспективи
(Черкас. нац. ун.т, 2014) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
У статті йдеться про реалізацію політичних прав національних меншин України на представництво у вищих органах державної влади та їх участь у роботі Комітету у справах національностей при Кабінеті Міністрів України в 1991-1993 роках. It’s considered herein the realization process of national minorities of Ukraine, their political rights to a representation in higher bodies of state authority and their contribution to the activity of Nationalities Committee with the Cabinet of Ministers of Ukraine within 1991-1993.
Патріотичне виховання в сучасному світі: концепції та підходи
(Юрко Любченко, 2019) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
У сучасному світі патріотичне виховання має особливий предмет дослідження. Більшість теоретиків ретельно вивчають цей напрямок контексті нових ідеологічних й геополітичних парадигм. Складне історичне минуле більшості держав та глобальні виклики сучасності призвели до того, що сучасні науковці свідомо уникають формулювання, яке напряму пов’язує процес формування людської ідентичності з національністю у процесі патріотичного виховання. У низці проаналізованих досліджень проблема патріотизму розглядається переважно в контексті громадянської та критичної освіти. Щоб запобігти виникненню конфліктних ситуацій теоретики пропонують різні моделі лояльного / конституційного патріотизму засновані на демократичних принципах, моралі та міжнаціональній толерантності. Однак жодна з концепцій й до цього часу не реалізована в повному обсязі, адже ідеали ліберального патріотизму часто не відповідають реаліям життя, або ж ігноруються політичними системами держав і наддержавних утворень. Попри ці недоліки, сучасні держави приділяють увагу підготовці науково-педагогічних кадрів, які формують патріотичну ідентичність нових поколінь. Для них важливо, щоб педагоги якісно інтерпретували засадничі принципи нової патріотичної політики, не викривляли її ідейного змісту. Показово, що у високорозвинених економічно країнах світу виховання патріотизму продукується через призму мультикультуралізму й космополітизму з метою формування наднаціональної / глобальної ідентичності. Проте, у постколоніальних, посттоталітарних країнах і тих, які є слабо розвинені економічно, або мають прикордонні конфлікти більш виразним є саме національно-патріотичне виховання, яке також має певні відмінності. Радикалізація й викривлення деякими такими державами істинного змісту й суті національно-патріотичного виховання подекуди насторожує міжнародну спільноту й надає національно-патріотичному вихованню негативного забарвлення. In the modern world, patriotic education is a special subject of research. Most theorists thoroughly study this trend in the context of new ideological and geopolitical paradigms. Complicated historical past of most states and global challenges of modern times led to the situation, in which modern scientists deliberately avoid the formulation that directly links process of forming human identity with nationality in the process of patriotic education. In a number of analyzed researches, problem of patriotism is considered mainly in the context of civil and critical education. In order to prevent conflict situations, theorists propose different models of loyalty/constitutional patriotism based on democratic principles, morals and interethnic tolerance. However, none of the concepts has yet been implemented in its full size, since ideals of liberal patriotism often do not correspond to the realities of life, or are ignored by political systems of state and supra-state formations. Despite these disadvantages, modern states pay attention to the training of scientific and pedagogical personnel who form patriotic identity of new generations. For them, qualitative interpretation of the fundamental principles of new patriotic policy, not twisting its ideological content is important for teachers. It is significant that in countries, highly developed economically, education of patriotism is made through the prism of multiculturalism and cosmopolitanism in order to form a supranational/global identity. However, it is precisely that in post-colonial, post-totalitarian, and those countries, which are poorly developed economically or have border conflicts, national-patriotic education is more distinct, and also have certain differences. Radicalization and deformation of true meaning and essence of national patriotic education, made by some of these countries sometimes alerts international community and gives negative connotation of national-patriotic education. We współczesnym świecie edukacja patriotyczna ma szczególny przedmiot badań. Większość teoretyków dokładnie bada ten trend w kontekście nowych paradygmatów ideologicznych i geopolitycznych. Skomplikowana przeszłość historyczna większości państw i globalne wyzwania współczesności skłoniły współczesnych uczonych do świadomego unikania sformułowania, które bezpośrednio łączy proces kształtowania tożsamości ludzkiej z narodowością w procesie edukacji patriotycznej. W wielu analizowanych badaniach problem patriotyzmu rozważany jest głównie w kontekście edukacji obywatelskiej i krytycznej. Aby zapobiec sytuacjom konfliktowym, teoretycy proponują różne modele lojalności / konstytucjonalnego patriotyzmu oparte na zasadach demokratycznych, moralności i tolerancji międzyetnicznej. Jednak żadna z tych koncepcji nie została jeszcze w pełni wdrożona, ponieważ ideały liberalnego patriotyzmu często nie odpowiadają rzeczywistości życia lub są ignorowane przez systemy polityczne państw i jednostek ponadpaństwowych. Pomimo tych niedociągnięć nowoczesne państwa poświęcają się szkoleniu kadry naukowej i pedagogicznej, które tworzą patriotyczną tożsamość nowych pokoleń. Dla nich ważne jest, aby nauczyciele jakościowo interpretowali podstawowe zasady nowej polityki patriotycznej, nie zniekształcając jej treści ideologicznych. Znaczące jest, że w wysoko rozwiniętych gospodarczo krajach świata wykształcenie patriotyzmu powstaje przez pryzmat wielokulturowości i kosmopolityzmu, aby stworzyć ponadnarodową / globalną tożsamość. Jednak w krajach postkolonialnych, posttotalitarnych i słabo rozwiniętych gospodarczo lub mających konflikty graniczne, to właśnie edukacja narodowo-patriotyczna jest bardziej wyraźna, co również ma pewne różnice. Radykalizacja i zniekształcenie przez niektóre z tych krajów prawdziwego znaczenia i istoty narodowej edukacji patriotycznej czasami pogarsza społeczność międzynarodową i nadaje edukacji narodowo-patriotycznej negatywny kolor.
Практики очищення публічного простору від символів радянського тоталітаризму в країнах колишнього СРСР
(ДВНЗ «ПХДПУ імені Григорія Сковороди ; Домбровська Я. М., 2021) Коцур, Л. М.; Коцур, В. В.; Kotsur, L.; Kotsur, V. V.
Дослідження засвідчує, що відсутність цілеспрямованої політики пам’яті у деяких пострадянських країнах спричинила консервацію ідеологічних продуктів комуністичної епохи, унаслідок чого стара комуністична парадигма продовжує домінувати у свідомості населення багатьох країн, породжуючи негативні тенденції. Попри це, проведене дослідження засвідчує, що кожна із пострадянських республік має власний досвід очищення публічного простору від символів радянської доби.
Роль приватних військових компаній під час російсько-української гібридної війни 2014–2021 років
(Гельветика, 2023) Грига, О. С.; Коцур, В. В.; Kotsur, V.; Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
У статті автори аналізують роль приватних військових компаній Російської Федерації у гібридній війні проти України, у період з 2014 по 2021 роки. Актуальність дослідження пояснюється тим, що навіть після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році бойовики приватних військових компаній (ПВК) продовжують відігравати важливу роль у бойових діях на території України. У процесі дослідження ми розглянули, що вказана проблематика тільки починає потрапляти у поле зору науковців. Закордонні науковці, на відміну від українських більше уваги приділяють вивченню цієї проблеми, проте цих досліджень не достатньо, щоб простежити зміни у діяльності ПВК на теренах України у вказаний період. Виклад основного матеріалу дозволи систематизувати виявити раніше досліджені аспекти проблематики та виявити нові. Зокрема простежити, яку роль відіграла ПВК «Вагнер» в анексії Криму та бойових діях в Луганській та Донецькій областях у 2014 та 2015 роках. Також показано еволюцію діяльності ПВК «Вагнер» упродовж 2016–2021 років. Окрему увагу приділено характеристиці таких підрозділів групи «Вагнер», як «Карпати»-«Весна», основу яких громадяни України з проросійськими настроями. На додаток, схарактеризовано функціональне призначення таких ПВК як MAR та «E.N.O.T Corps», обов’язком яких на початковому етапі гібридної війни було налагодження постачання зброї й техніки до сепаратистських утворень «ЛНР» та «ДНР», а пізніше організація диверсійно-розвідувальної діяльності по всій території України, «патріотичного виховання» сепаратистів та проведення чисток у середовищі сепаратистських ватажків так званих «ЛНР» та «ДНР». У підсумку показано, що бойовики військових приватних компаній РФ змогли суттєво вплинути на перебіг бойових дій на сході України у 2014–2015 роках, спричинивши таким чином замороження конфлікту. Надалі, вони склали основу диверсійно-підривних груп в українському тилу In the article, the authors analyze the role of private military companies of the Russian Federation in the hybrid war against Ukraine, in the period from 2014 to 2021. The relevance of the study is explained by the fact that even after the full-scale invasion of the Russian Federation into Ukraine in 2022, militants of private military companies (PMCs) continue to play an important role in hostilities on the territory of Ukraine. In the course of the research, the authors found out that scientists has just started paying attention to the indicated problem. Foreign scientists, in contrast to Ukrainian ones, pay more attention to the issue, but these studies are not enough to trace changes in the activities of the PMC on the territory of Ukraine in the specified period. The presentation of the main material made it possible to systematize the identification of previously investigated aspects of the problem and to identify new ones. In particular, to trace the role played by PMC «Wagner» in the annexation of Crimea and hostilities in Luhansk and Donetsk regions in 2014 and 2015. It also shows the evolution of the activities of PMC «Wagner» during 2016–2021. Particular attention is paid to the characteristics of such divisions of the Wagner group as «Karpaty»- «Vesna», the basis of which are Ukrainian citizens with pro-Russian sentiments. In addition, the functional purpose of such PMCs as MAR and «E.N.O.T Corps» is characterized, whose duty at the initial stage of the hybrid war was to arrange the supply of weapons and equipment to the separatist entities «LPR» and «DPR», and later to organize sabotage and intelligence activities on throughout the territory of Ukraine, «patriotic education» of separatists and carrying out purges among the separatist leaders of the so-called «LPR» and «DPR». As a result, it is shown that the militants of private military companies of the Russian Federation were able to significantly influence the course of hostilities in the east of Ukraine in 2014–2015, thereby causing the conflict to freeze. Later they formed the basis of subversive and subversive groups in the Ukrainian rear
Співробітництво організацій національних меншин України з комітетом у справах національностей (1991-1993 рр.)
(2014) Коцур, Л. М.; Kotsur, L.
Розглянуло особливості співпраці провідних організацій національних меншин України з керівництвом Комітету у справах національностей при Кабінеті Міністрів України та вищими органами державної виконавчої влади у 1991-1993 роках. Analyze the process of cooperation organizations of national minorities of Ukraine leadership of the Committee on Nationalities of the Cabinet of Ministers of Ukraine and executive authorities in 1991-1993.