Browsing by Author "Kisse, A."

Now showing 1 - 1 of 1

Мова протистояння в побутовому дискурсі: інтенція знецінення
(Домбровська Я. М., 2021) Коцур, В. В.; Вільчинська, І. Ю.; Никоненко, Л. В.; Кіссе, А. І.; Kotsur, V. V.; Vilchynska, I.; Nykonenko, L.; Kisse, A.
Мета статті – представити результати аналізу автентичних діалогів та інтерпретації інтенцій лінгвістичних прийомів і засобів, у тому числі суспільно- політичних новотворів, які використовуються суб’єктами комунікації на рівні побутового дискурсу (зокрема, в соціальних мережах) з метою знецінення співрозмовника. Методи і методика. У процесі дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та психолінгвістичних методів: запис діалогів і висловлювань, змістовний контент-аналіз, категоризація, типологізація, узагальнення, експертне оцінювання, інтерпретація отриманих результатів, а також лінгвістичний, якісний та інтент-аналіз. Результати дослідження. У результаті дослідження конфліктної суспільно- політичної лексики у побутовому дискурсі виокремлено такі типи знецінення: (1) пониження статусу особи/групового суб’єкта; (2) знецінення особи/ групового суб’єкта до статусу тварини або рослини; (3) знецінення особи/ групового суб’єкта до статусу неживого предмета. Аналіз висловлювань щодо певної спільноти або особи за цією типологією також дає змогу ідентифікувати інтенсивність знецінення: висловлюванням притаманне порушення симетричності комунікації, яке варіюється від зневаги до надання співкомунікатору статусу неживого предмета. Особливістю всіх типів знецінення є творення нових слів та використання суфіксів для посилення або пом’якшення негативного навантаження висловлювання. Висновки. Мова протистояння є проявом інтраперсональних та групових психодинамічних процесів, а в її артикуляції актуалізується комплекс захисних механізмів, який сприяє відновленню психологічного комфорту в складних суспільно-політичних умовах. Загалом досліджувану конфліктну лексику можна визначити як усно-писемну комунікацію, спрямовану на знецінення особи або групового суб’єкта задля досягнення або фіксації індивідуальними та/ чи груповими суб’єктами домінуючих позицій у спілкуванні. Аутоагресивний характер використання мови конфлікту руйнує згуртованість у суспільстві, але водночас має позитивні функціональні наслідки: її інтенсифікація почасти сприяє психологічній розрядці на індивідуальному рівні та зниженню соціально-психологічної напруги – на колективному. The goal of the article is to present the results of the analysis of authentic dialogues and the interpretation of the intentions of linguistic techniques and means, including socio-political neologisms, which are used by subjects of communication at the level of common discourse (in particular, in social networks) in order to depreciate the interlocutor. Methods and methodology. During the research a complex of general scientific and psycholinguistic methods was used: recording of dialogues and utterances, content analysis, categorization, typologization, generalization, expert evaluation, interpretation of the results, as well as linguistic, qualitative and instructional analysis. Results. As a result of the study of conflict social political vocabulary in everyday discourse the following types of depreciation are identified: 1) depreciation of the person/group subject status; 2) depreciation of the person/group subject to the status of an animal or plant; 3) depreciation of the person/group subject to the status of an inanimate object. The analysis of speeches on a particular community or person according to this typology also allows us to identify the intensity of impairment: the speeches are characterized by a violation of the symmetry of communication, which ranges from disdain to giving the speaker the status of an inanimate object. A feature of all types of depreciation is the creation of new words and the use of suffixes to strengthen or soften the negative load of the utterance. Conclusions. Conflict language is a display of intrapersonal and group psychodynamic processes, and in its articulation a set of protective mechanisms is actualized, which contributes to the restoration of psychological comfort in difficult socio-political conditions. In general, the investigated conflict vocabulary can be defined as verbally written communication aimed at depreciation of a person or a group subject to achieve or fix individual and/or group subjects’ dominant positions in communication. The auto-aggressive nature of the use of conflict language destroys social cohesion, but also has positive functional consequences: its intensification partly contributes to psychological discharge at the individual level and the reduction of socio-psychological tension at the collective level.